Лізинг у сфері господарювання

Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання
1. Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи за­лучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією сторо­ною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповід­ного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодич­них лізингових платежів.
2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворот­ним, пайовим, міжнародним тощо.
3. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використан­ня як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
4. Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.
5. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних під­розділів.
6. Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для ро­зірвання договору лізингу.
7. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
1. Лізинг (від англійського — оренда) є видом господарської діяльності, спрямова­ним на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. У операції лізингу на почат­кових стадіях беруть участь три суб'єкти:
виробник або постачальник (продавець) майна, який, уклавши договір купівлі-продажу чи поставки, втрачає право власності (право господарського відання) на зазначене майно;
лізингодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу (поставки) з постачальником і набуває майно за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у влас­ність (господарське відання);
лізингоодержувач, який отримує майно у виключне користування на визначений строк і сплачує періодичні лізингові платежі.
Частина 1 ст. 806 ЦК виділяє два види лізингу: прямий лізинг, за якого у користування пе­редається майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і набуте ним без поперед­ньої домовленості з лізингоодержувачем; і непрямий лізинг, за якого у користування пере­дається майно, спеціально придбане лізингоодержувачем у продавця (постачальника) відпо­відно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов.
2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох ви­дів — фінансовий чи оперативний. Зміст фінансового лізингу розкривається у ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р.:
фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фі­нансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і пе­редати її у користування останньому на визначений строк не менше одного року за встанов­лену плату (лізингові платежі).
Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю май­на, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодав­цем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (пп. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До відносин оперативного лізингу застосовуються норми ЦК щодо найму (оренди).
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у корис­тування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу останнього йому в лізинг;
пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або декількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредито­рами коштів не може становити понад 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;
міжнародний лізинг — лізинг що здійснюється його суб'єктами, які перебувають під юрис­дикцією різних держав, або у разі коли майно чи платежі перетинають державні кордони.
3. Частина 1 ст. 807 ЦК уточнює, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками.
4. Слід зазначити, що Законом України «Про управління об'єктами державної власності» прямо передбачено надання орендодавцям об'єктів державної власності згоди лише на орен­ду державного майна, а не на його лізинг.
5. Відповідно до ст. 792 ЦК, ст. 290 ГК та ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть бути об'єктом оренди.
Оренда цілісних майнових комплексів державних (комунальних) підприємств та їх струк­турних підрозділів регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
6. Згідно з ч. 4 коментованої статті підставою для розірвання договору лізингу не може бу­ти перехід права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи. У подібних ви­падках діє ч. 1 ст. 770 ЦК, яка встановлює, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.
7. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до ГК та інших законів (ЦК, За­кону України «Про фінансовий лізинг»). Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, ре­гулюються положеннями ЦК про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з ураху­ванням особливостей, встановлених зазначеним Законом.