Вход

Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності

Стаття 14. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності
1. Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
2. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльно­сті та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснен­ня підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарю­вання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.
3. Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарю­вання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльно­сті протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, по­в'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
4. У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з вико­ристанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засоба­ми, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізне­су та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися па­тентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарю­вання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановлено­го строку. Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється за­коном.
5. У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування вироб­ництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встанов­люється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
1. У ч. 1 коментованої статті перелічуються основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність господарюючих суб'єктів. Однак цей перелік не є вичерпним. Держава може застосовувати різноманітні засоби регулювання господарських відносин, не обмежуючись засобами, зазначеними у ч. 1.
2. Частина 2 визначає правові засади ліцензування, патентування та квотування певних видів господарської діяльності виходячи з визначеного Конституцією України (ст. 42) права кожного громадянина на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, та принципів господарювання, визначених у ст. 6 ГК (див. коментар до цієї статті).
3. Визначення поняття ліцензії міститься у ч. 3. Вона передусім характеризується як доку­мент державного зразка, який дає право на здійснення певного виду господарської діяльно­сті, що відповідно до чинного законодавства підлягає обмеженню. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Зазначене регулювання здійснюється відповідно до затвердженої законодавцем системи ліцензування, яку складають: процедура ліцензування; ліцензійні умови; перелік певних ви­дів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, органи, на які покладено обо­в'язки реалізації основних напрямків державної політики у сфері ліцензування, — КМУ, спеціально уповноважений орган ліцензування —Державний комітет України з питань регу­ляторної політики та підприємництва, який для виконання своїх повноважень створює свої територіальні органи; органи виконавчої влади за визначенням КМУ; інші органи, уповно­важені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності. Перелік органів ліцензування затверджений постановою КМУ «Про затвердження переліку органів ліцензу­вання» від 14 листопада 2000 р. Держава в особі цих органів гарантує забезпечення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання у цій сфері за умови дотримання ліцензіатами вимог чинного законодавства.
4. У ч. 4 даної статті міститься правило, згідно з яким певні види підприємницької діяль­ності потребують отримання торгового патенту, котрий являє собою документ, що надає право суб'єкту господарювання здійснювати діяльність, яка підлягає патентуванню. На від­міну від ліцензії, яка є дозволом на здійснення певного виду господарської діяльності, торго­вий патент є державним свідоцтвом, що засвідчує право суб'єкта підприємництва на особли­вий порядок оподаткування і видається податковим органом за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності. Патентування в Україні відбувається відповідно до положень Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», який визначає зміст діяльності, що підлягає патентуванню, та порядок патентування певних видів підприємницької діяльності. Перелік видів діяльності, що підлягають патентуванню, є вичерпним, тому не допускається визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню, а також порядку та кола суб'єктів патентування в інших нормативно-правових актах і в рішеннях органів державної влади та місцевого самоврядування.
5. Частина 5 передбачає такий засіб впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, як квотування або встановлення граничного обсягу (квоти) виробництва чи обігу (включаючи експорт та імпорт) певних товарів і послуг. Експортні та імпортні квоти, тобто граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати чи імпортувати про­тягом встановленого строку, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Це — глобальні квоти, що встановлюються по товарах без зазначення конкрет­но, країн (груп країн), куди товари експортуються або з яких вони імпортуються; групові квоти, що встановлюються по товарах з визначенням груп країн, куди товари експортуються або з яких імпортуються; індивідуальні квоти, що встановлюються по товарах із зазначенням конкретної країни, куди товари можуть експортуватися або з яких вони можуть імпортуватися.По кожному виду товарів може встановлюватися лише один вид квоти.
Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.
Рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається КМУ за поданням Міністерства економіки з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під цей режим, і строків його дії.