Кредитування суб'єктів господарювання

Стаття 346. Кредитування суб'єктів господарювання
1.Для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета викорис­тання кредиту, сума позички і строк користування нею;
техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи.
2. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності га­рантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяль­ності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кре­диту.
3.Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
1. Банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарювання, незалежно від їх галу­зевої приналежності, статусу, форми власності, в разі наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом.
Для одержання банківського кредиту позичальник надає банку такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею;
техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного, ефек­ту від його реалізації.
Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання тощо, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відпо-зздає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують до­тримання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельною організацією, тех­ніко-економічне обгрунтування, графіки виконання робіт), необхідні для кредитування.
Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями про­тягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою;
інші необхідні документи (якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншо­му банку, то він надає в банк установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку і зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і на-ізність заборгованості за позичками).
2. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.
Банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспро­можність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника є такі:
— забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
— репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);
— оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер по­слуг, які надаються (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
— економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел кош­тів для капіталовкладень) тощо.
Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі позичальника.
3.Принцип платності, на якому, зокрема, базується процес банківського кредитування, полягає в тому, що кредити надаються банком під відсоток (більш точним був би термін „проценти»). Ця норма є одним із конкретних випадків реалізації положень ст. 536 ЦК, згід­но з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного за­конодавства. За загальним правилом ставка процентів не може бути нижчою від процент­ної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по де­позитах.
Як виняток у випадках, передбачених законом, дозволяється надання безпроцентних кре­дитів.