Кредитні операції банків

Стаття 345. Кредитні операції банків
1. Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умо­вах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
2.Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладаєть­ся між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі перед­бачаються мета, сума і строк кредиту, умови І порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
1. Кредитні операції банків відносяться до основних банківських операцій. Вони полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.
Стаття 1 Закону про банки визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимо­ги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, що надано в обмін на зобов'язання боржника повернути заборговану суму, а також на зобов'язання сплатити проценти та інші збори з такої суми.
Як передбачено ч. 1 коментованої статті, кредитними визнаються банківські операції, ви­значені як такі Законом про банки. Відповідно до його статей 47,49 до кредитних відносять­ся такі операції:
— розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
— організація купівлі-продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
— здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррай­тинг);
— надання від третіх осіб гарантій, поручительств та інших зобов'язань, які передбача­ють їх виконання у грошовій формі;
— придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені то­вари чи надані послуги із взяттям на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
— лізинг.
Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.
Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права на захист своїх інтере­сів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повер­нений позичальником банку у визначений в кредитному договорі строк з відповідною пла­тою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів з конкретною метою, визначеною кредитним договором. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором (ч. З ст. 1056 ЦК).
2. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором (згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК — кредитодавцем) і позичальником у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК).
У кредитному договорі визначаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.