Концесійна діяльність в Україні

Стаття 406. Концесійна діяльність в Україні
1. Концесія — це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесій­ного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам гос­подарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.
2. Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, об'єкти пра­ва державної або комунальної власності, що можуть надаватися в концесію, а також ви­ди підприємницької діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі, визначаються законом.
1. Конституція та законодавство України заклали правові основи для використання дер­жавного і комунального майна, природних ресурсів та інших багатств народу України у най­ефективніший спосіб. У якості одного з таких способів виступає концесія. За умовами конце­сії користувачем може бути лише недержавний суб'єкт господарювання — концесіонер. Його діяльність є обов'язком, який виконується за концесійним договором стосовно створе­ного або отриманого ним об'єкта концесії, який оцінюється та передається на умовах, визна­чених концесійним та іншим законодавством
2. Сфери господарювання, у яких дозволяється концесійна діяльність, обумовлені приро­дою об'єкта концесії і визначаються за такими критеріями: переважаючий соціальний харак­тер її здійснення — реалізація суспільно значимих проектів, позбавлених у необхідному обся­зі державного фінансування, які мало приваблюють суб'єктів традиційних форм приватного фінансування; делегуванння концесієдавцем функцій концесіонеру, який діє у суспільних ін­тересах; розподіл підприємницького ризику або позбавлення концесієдавця ризику у повній мірі; соціальність головної мети концесії — досягнення у найкоротший строк і найсучасніши­ми способами (порівняно з існуючими) суспільно значимих результатів.
За відсутності перелічених чинників у жодній сфері господарювання не може запрова­джуватися концесійна діяльність.
Перелік встановлених законодавством об'єктів є орієнтовним. Він конкретизується та змінюється КМУ та Кабінетом міністрів АРК (у постановах), органами місцевого самовряду­вання (у рішеннях виключно пленарного засідання) шляхом визначення не лише об'єктів, а й окремих видів господарської діяльності. Наприклад, підприємцям може надаватися концесія на право здійснення діяльності з використання природних ресурсів у сфері господарювання. Тоді правовий режим підприємництва встановлюється з урахуванням вимог ст. 148 ГК.
Основними підставами легітимації концесійної діяльності в Україні є перемога у конкурсі (як правило), укладення концесійного договору, його державна реєстрація, державне ліцен­зування певних видів діяльності (у встановлених законом випадках).