Конкуренція у сфері господарювання

Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання
1. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.
2. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги орга­ни державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержан­ням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
3. Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повин­ні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.
4. Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господарювання відпо­відно до вимог цього Кодексу та інших законів.
1. При аналізі антимонопольно-конкурентного законодавства, основи якого викладені у даній главі, важливо усвідомлювати, що воно відіграє стрижневу роль у всій системі госпо­дарського законодавства. Невипадково, що ця глава міститься у першому розділі ГК, де ви­кладені засади господарської діяльності.
• Антимонопольно-конкурентне законодавство забезпечує формування конкурентного се­редовища — головного важеля розвитку сучасної ринкової економіки. Одна з головних проблем ринкової економіки — надійний правовий захист економічної конкуренції в цілому, і конкретний захист суб'єктів господарювання та всіх інших учасників конкурентних відно­син від проявів недобросовісної конкуренції.
Норми антимонопольно-конкурентного законодавства визначають найбільш суттєві умо­ви існування конкуренції, серед яких:
майнова та організаційна незалежність постачальників у мірі, достатній для виникнення змагальності між ними;
майнова та організаційна незалежність покупців товарів у мірі, достатній для формування платоспроможного попиту і можливості вибору товарів;
незалежність дій постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов реалізації товарів на ринку;
відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.
2. У разі прийняття органами державної влади та місцевого самоврядування, що регулю­ють відносини у сфері господарювання, актів або здійснення дій, які негативно впливають на діяльність господарюючих суб'єктів, що конкурують, останні можуть оспорювати такі акти або дії шляхом подання заяв до органів АМК про порушення їх прав внаслідок дій або без­діяльності органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Якщо перевірка заяв суб'єктів господарювання виявляє ознаки порушення законодавства, органи АМК прий­мають розпорядження про початок розгляду справи.
АМК надано право подання органам управління обов'язкових для виконання розпоря­джень щодо зміни або скасування прийнятих неправомірних актів (ст. 8 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 p.).
У разі незгоди з розпорядженням АМК і його територіальних відділень підприємці, орга­ни влади та місцевого самоврядування, інші зацікавлені особи мають право звернутись до господарського суду із заявою про зміну повністю або частково розпоряджень АМК та його територіальних відділень (стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 1999 p.).
2. Застосування конкурентного законодавства неможливо без аналізу відповідного товар­ного чи фінансового ринку. Ретельна ідентифікація ринку і рівня конкуренції на ньому проводиться у відповідності до Методики визначення монопольного (домінуючого) стано­вища суб'єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 5 березня 2002 р.
Враховуючи стан ринку і рівні конкуренції, уповноважені органи державної влади та міс­цевого самоврядування розробляють і реалізують заходи щодо розвитку конкуренції, регулювання відповідних ринків і діяльності монополістичних утворень, беруть участь у формуванні галузевих та регіональних програм ринкових перетворень. 4. Коментована стаття містить загальні положення щодо державного забезпечення захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання. Норми щодо захисту комерційної таємниці від недобросовісної конкуренції містяться в ст. 36 ГК.