Коментар до статті 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

 Коментар до статті 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є авторитет органів державної влади. Обов'язковим додатковим його об'єктом виступає право приватної власності, а факультативним може виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя або здоров'я людини

2. Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам (є їхньою власністю або перебуває в їх володінні). Однак сам факт належності майна зазначеним особам не є достатньою підставою для кваліфікації його знищення чи пошкодження за ст. 347. Для цього необхідно встановити наявність зв'язку між такими діями і виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Про поняття виконання працівником правоохоронного органу службових обов'язків див. коментар до ст. 343. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 347 не має значення, коли саме було здійснено знищення чи пошкодження майна - до чи після виконання працівником правоохоронного органу вказаних обов'язків.

3. Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу або його близькі родичі. Про поняття працівника правоохоронного органу див. коментар до ст. 342, а про поняття близьких родичів - до ст. 115.

4. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення чи пошкодження майна та причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Про поняття знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194

На відміну від загального складу умисного знищення або пошкодження майна, відповідальність за яке передбачена ст. 194, заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою складу умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу. Таким чином, формально будь-яке знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу підлягає кваліфікації за ст. 347, Водночас слід зазначити, що знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна такого працівника без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 347, через малозначність не становить суспільної небезпеки

(ч. 2 ст. 11) і не є злочином. Вирішуючи питання, чи є злочином

умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, потрібно враховувати не тільки вартість і розмір майна в натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість), а й значення знищеного чи пошкодженого майна для потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення майна до повної непридатності для використання за цільовим призначенням (при знищенні) або погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (при пошкодженні).

5. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347,-

14 років.

6. Суб'єктивна сторона .характеризується прямим або непрямим умислом. Умислом винного охоплюється усвідомлення ним факту;

1) належності знищуваного чи пошкоджуваного ним майна працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам;

2) зв'язку між вчинюваними ним діями та виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків.

Мотивом цього злочину звичайно є помста за виконання працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків. Мета цього злочину може бути різною. Якщо винний шляхом умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу прагнув вплинути на нього з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень, вчинене слід визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за ст. ст. 347 і 343. Умисне знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу при вчиненні йому опору під час виконання ним службових обов'язків слід також кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 347 (якщо знищене чи пошкоджене майно не є малоцінним, що відповідно до ч. 2 ст. 11 через малозначність виключає кримінальну відповідальність) та ч. ч. 2 або 3 ст. 342.

Ставлення винного до заподіяння шкоди факультативному об'єкту може бути як умисним, так і необережним.

Умисне заподіяння смерті в результаті умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу не охоплюється ч. 2 ст. 347 і потребує додаткової кваліфікації залежно від конкретних обставин справи за ст. ст. 115 або 348За сукупністю злочинів (за ч. 1 ст. 347 і ст. 122 або ч. 2 ст. 125) слід кваліфікувати дії винного, який при вчиненні розглядуваного злочину бажав чи свідомо допускав заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Суспільне небезпечні наслідки цього злочину у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, до яких ставлення винного було умисним, повністю охоплюються ч. 2 ст. 347 і додаткової кваліфікації за ст. 121

не потребують.

Якщо психічне ставлення винного щодо людських жертв чи інших тяжких наслідків було необережним, вчинене слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 347.

7. Кваліфікуючими цей злочин обставинами є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом;

2) спричинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Про поняття вибуху див. коментар до ст. 113, підпалу, іншого загальнонебєзпечного способу, загибелі людей - коментар до ст.194.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, заподіяння майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах. Інші тяжкі наслідки - поняття оціночне і його визначення є питанням факту.

Постанова ПВС№ 8 від 26 червня 1992р. " Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" (п. 13).