Коментар до статті 33. Сукупність злочинів

 Коментар до статті 33. Сукупність злочинів

1. Сукупністю злочинів визнасть.ся вчинення особою двох або більше злочинів, передбаченмх різними статтями або різними частинами однієї статт-і Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не &уло засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відпові^.а-льності за підставами, встановленими законом.

2. При сукупності злочинів коже:" з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею абочастиною статті Особливої частини цього Кодексу.

1. Якщо особою вчинено два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, за жоден з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю злочинів. Сук>г-гхність (а не повторність) існуватиме і у деяких випадках, коли осоосзою вчинено два або більше злочини, передбачених різними частивдами однієї статті КК, а саме тоді, коли різними частинами однієї сжаггі передбачаються самостійні склади злочинів.

3. Наявність рецидиву у поєднанні із засудженням до позбавлення волі має своїм наслідком збільшення мінімальної частини покарання, яке винна особа має відбути для отримання можливості умовно-дострокового звільнення, до двох третин строку покарання, призначеного судом (п. 2 ч. З ст. 81), та збільшення мінімальної частини покарання, яке винний має відбути для отримання можливості заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, до половини строку покарання, призначеного судом (п. 2 ч. 4 ст. 82).

Наявність рецидиву, пов'язаного із вчиненням після умовно-дострокового звільнення і протягом невідбутої частини покарання нового умисного злочину, має наслідком збільшення мінімальної частини покарання, яке винна особа має відбути для отримання можливості умовно-дострокового звільнення, до трьох четвертих строку покарання, призначеного судом (п. З ч. З ст. 81), та збільшення мінімальної частини покарання, яке винний має відбути для отримання можливості заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, до двох третин строку покарання, призначеного судом (п. З ч. 4 ст. 82).

Збільшення мінімальних строків, що їх винний повинен відбути дя отримання можливості умовно-дострокового звільнення, у деяких випадках рецидиву передбачається також і щодо осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років ( п. п. 2, 3 ч. З ст. 107).

За певних умов вчинення нового злочину, який разом з раніше вчиненим злочином (злочинами) становить повторність чи сукупність, призводить до переривання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 49) або ж строку давності виконання обвинувального вироку (ч. 4 ст. 80), внаслідок чого віддаляється можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності або від відбування покарання за раніше вчинений злочин.