Коментар до статті 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією

 Коментар до статті 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією

1. Систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу,-

карається штрафом від п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до ста двадцяти годин.

2. Примушування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману,-

караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

4. Сутенерство, тобто створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків,-

карається позбавленням волі від п'яти до семи років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб. Суспільна мораль вимагає, щоб зв'язки між людьми для задоволення статевих потреб встановлювалися на основі особистої симпатії, не до-

пускає ведення статевого життя виключно за винагороду. Небезпека проституції різнобічна і полягає в тому, що принижуються честь і гідність тих, хто нею займається, створюється загроза поширення цілого ряду небезпечних хвороб, виникають аморальні джерела дохо дів тощо. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303, є статева свобода, а також здоров'я особи і власність. 2. Об'єктивна сторона злочину проявляється у таких формах:

1) систематичне заняття проституцією (ч. 1 ст. 303); 2) примушування чи втягнений у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303); 3) сутенерство

(ч. 4 ст. 303).

Проституцію закон визначає як надання сексуальних послуг з

Метою отримання доходу. Під наданням сексуальних послуг слід розуміти здійснення нормальних статевих актів, задоволення статевої Пристрасті в неприродних формах, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру (пов'язаних, зокрема з різноманітними формами сексуальних збочень) з різними партнерами і не на основі особистої симпатії, приязні. При цьому не має значення, вчиняються ці дії з особами протилежної статі чи однієї. Оскільки в законі йдеться про послуги, то це означає, що: 1) вчиняються дії, бажані для "замовника", які приносять йому задоволення або користь;

2) особа, яка займається проституцією, має мету отримання від цього доходу. Тому заняття проституцією передбачає, що надання сексуальних послуг обумовлюється винагородою, здійснюється за плату. Причому домовленість про оплату має бути досягнута ще до вчинення сексуальних дій, хоча конкретна ціна може і не називатися.

Систематичність заняття проституцією означає надання сексуальних послуг три чи більше разів, причому різним клієнтам, або, хоча б і двом клієнтам, але з певним (понад кілька годин) проміжком у часі. Систематичності не утворює багаторазове надання сексуальних послуг, хоча б і за плату, одній і тій же особі.

Закінченим заняття проституцією є з моменту надання сексуальних послуг в третій раз.

Примушування чи втягненая у заняття проституцією полягає у діях, внаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна почати займатися проституцією.

Способами примушування чи втягнення є: 1) застосування насильства; 2) погроза застосування насильства; 3) знищення чи пошкодження майна; 4) шантаж; 5) обман.

Застосування насильства означає заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, незаконне позбавлення волі, звалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, інші насильницькі дїї.

Погроза застосування насильства полягає у залякуванні потерпілої особи заподіянням фізичної шкоди. Погроза повинна стосуватися самого потерпілого, а не інших осіб, хоча б і близьких де того, хто має займатися проституцією. Форма повідомлення - усно, письмово, конклюдентними діями - значення для кримінальної відповідальності не має. Важливо лише. щоб потерпілий сприйняв погрозу як реальну. Детальніше про поняття погрози див. коментар до ст. ст. 129 і 189. Погроза вбивством потребує додаткової квалі фікації за ч. 2 ст. 129 лише у разі, якщо вона вчинюється членом організованої групи.

Про поняття знищення чи пошкодження майна див. коментар до ст. 194. Майно, знищенням або пошкодженням якого погрожують потерпілому, повинно належати йому самому, оскільки посягання проти майна інших осіб навряд чи може оцінюватися як ефективний засіб впливу на поведінку.

Шантаж у даному випадку включає два види дій: а) погрозу викриттям, повідомленням відомостей, які компрометують особу (наприклад, вимога займатися проституцією під погрозою повідомлення про засудження в минулому чи про наявність венеричного захворювання); б) погрозу заподіянням іншої шкоди, залякування з метою створити вигідну для себе обстановку, поставити потерпілу особу в залежне становище. Це, зокрема, вивезення особи за кордон і відібрання в неї документів, погроза заподіяння шкоди рідним чи близьким, доведення до потерпілого наміру продати у рабство чи піддати груповому зґвалтуванню тощо. Шантажем є погроза розголосити як дійсні факти, так і повідомити неправдиві відомості, здійснити наклеп.

Обман - це повідомлення завідомо неправдивих відомостей чи умовчування про факти. При вчиненні цього злочину він може полягати у введенні в оману щодо мети вступу у статевий зв'язок,

вербуванні для роботи за кордоном під приводом виконання іншої роботи тощо.

Якщо при застосуванні вказаних способів вчиняються злочини, які є більш небезпечними, ніж злочин, передбачений ч. 2 ст. 303, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю цього злочину з відповідними іншими злочинами, передбаченими, зокрема, розділами II, III, IV, VI Особливої частини КК.

Закінченим примушування чи втягнення у заняття проституцією вважається з моменту виконання дій, вказаних у диспозиції ч. 2 ст. 303. При цьому злочин визнається закінченим незалежно від ус пішності (результативності) дій, тобто незалежно від того, чи надавалися сексуальні послуги за плату особою, яку примушували або втягували у заняття проституцією.

Сутенерство полягає у створенні, керівництві або участі в організованій групі, яка забезпечує: діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків. Така група наділена, насамперед, загальними ознаками організованої групи, визначеними в ч. З ст. 28, та специфічними для неї - мета організованої групи полягає у забезпеченні діяльності з проституції. Сюди входять надання приміщень, охорона, транспортні послуги, звідництво, рекламування, встановлення корупційних-;

зв'язків для забезпечення невтручання державних органів тощо. Така діяльність може здійснюватися підпільно, а може Й прикриватися легальними формами (утримання нічних клубів, масажних кабінетів, служб знайомств).

Про поняття створення організованої групи і керівництво нею див. коментар до ст. ст. 28 і 255.

Участь в організованій групі сутенерів передбачає перебування в Її складі та виконання конкретних дій в інтересах цієї організації. Це можуть бути супроводження повії до замовника, її охорона, отримання плати за сексуальні послуги, надані іншою особою, тощо.

Закінченим сутенерство є з початку виникнення організованої групи сутенерів, виконання дій по керівництву або вступу до неї.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, перед. баченого ч. 1 ст. 303, є мета отримання доходу, а злочину, передбаченого ч. 4 ст. 303,- мета отримання прибутків.

Про поняття доходу і прибутку див. коментар до ст. 150.

5. Кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 303) має місце, коли систематичне заняття проституцією здійснюється особою у складі організованої групи, а так само, коли примушування чи втягнення у заняття проституцією вчинені: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою.

Під неповнолітнім розуміється особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 18-річного віку. Про поняття організованої групи див. коментар до ст. 28.