Колективні переговори, розробка і укладення колективного договору, відповідальність за його виконання

Укладенню колективного договору передують колективні переговори.
Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання регулюються Законом України «Про колективні договори і угоди».
(Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3693-12 від 15.12.93)
1. Колективні переговори з укладення колективних договорів є формою соціального партнерства. Міжнародні стандарти у сфері ведення колективних переговорів визначені Конвенцією МОП № 98 (1949 р.) «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів», що ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 серпня 1956 р., та Конвенцією МОП № 154 (1981 р.) «Про сприяння колективним переговорам», що ратифікована постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. Згідно з цими конвенціями правом на ведення ко¬лективних переговорів наділені як роботодавці, їх об'єднання, так і представники найманих працівників — профспілкові організації, їх об'єднання або інші уповноважені на представництво органи.
2. Трудове законодавство України, враховуючи міжнародно-правові стандарти, визначило основні засади та порядок ведення колективних переговорів. Стаття 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає право на ведення переговорів і укладення колективних договорів. Проте зміст даної статті ви¬значає лише право представників найманих працівників проводити такі переговори. Хоча дана стаття і не передбачає права роботодавців на здійснення колективних переговорів, таке право випливає з інших положень Закону і КЗпП України. З прийнят¬тям законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», на роботодавців, їх об'єднання, органи виконавчої влади, органи місцевого само¬врядування покладено обов'язок брати участь у колективних пе¬реговорах щодо укладення колективних договорів і угод.
3. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів від імені найманих працівників надається професійним спілкам через їх виборні органи. При наявності на підприємстві кількох профспілок формується спільний представницький орган, який має право ведення переговорів і укладення колекти¬вного договору. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Причому профспілка, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.
Вести переговори і укладати колективні договори мають право представники найманих працівників, якщо на підприємстві, в установі, організації відсутні профспілки і за умови їх обрання на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів.
4. Законодавець встановлює заборону втручання у діяльність найманих працівників і їх представників, що може обмежити їх законні права у сфері проведення колективних переговорів та укладення колективних договорів. Таке втручання заборонено з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців.
Крім гарантій, що передбачають заборону втручання, обмежено коло суб'єктів, які можуть представляти інтереси найманих працівників. Не допускається ведення переговорів та укладення клективних договорів і угод від імені працівників організаціями, органами або особами, які створені чи фінансуються роботодавцями, політичними партіями або представляють інтереси роботодавців. У разі коли інтереси найманих працівників представляє профспілковий орган, інтереси роботодавця не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки.
5. У законодавстві України відсутній обов'язок сторін розпочати колективні переговори. Дуже часто колективні договори на підприємствах не укладаються, оскільки жодна із сторін не проявляє
ініціативи по їх укладенню. Пропонується навіть зобов'язати ро¬ботодавця розпочати такі переговори. Видається, що таке правило суперечить принципу добровільної участі сторін соціального партнерства у проведенні колективних переговорів. Однак колектив¬ний договір на підприємствах повинен включати нормативні по¬ложення, зокрема з питань оплати праці (статті 14—18 Закону України «Про оплату праці»). Тому об'єктивно скаладаються умови щодо обов'язковості укладення колективного договору на під-приємствах, що нормативно закріплено ст. 17 Закону України «Про підприємства в Україні». Діяльність професійних спілок як пред¬ставників найманих працівників у колективно-договірному регу¬люванні безпосередньо пов'язана із захистом їх інтересів. Такий захист здійснюється в тому числі і шляхом ведення переговорів з укладення колективного договору. Закон України «Про професій¬ні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлює форму представництва інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, що здійснюється на основі системи колективних до-говорів. Тому в укладенні колективного договору зацікавлені більше працівники та їх представники, відповідно вони повинні прояв¬ляти ініціативу і розпочинати ведення колективних переговорів.
6. Ініціатива проведення колективних переговорів може належати як роботодавцю, так і найманим працівникам, їх представникам. Будь-яка із сторін може розпочати переговори не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору. Даний строк може бути іншим (більшим або меншим), якщо сторони зазначили про це у чинному колективному договорі.
Сторона, що проявила ініціативу в проведенні колективних переговорів, повинна дотримуватися форми реалізації наданого права — письмово повідомити іншу сторону про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів зобов'язана розпочати переговори. Це зобов'язання повинно бути виконане, оскільки до винних осіб, які представляють роботодавців чи найманих працівників і ухиляються від участі в переговорах або умисно порушують строк початку переговорів, можуть бути вжиті заходи щодо адміністративної і дисциплінарної відповідальності.
7. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору обговорюється сторонами, а рішення оформляється відповідним протоколом.
Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами самостійно. Особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі у роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи із збереженням заробітної плати та включенням цього часу до трудового стажу. Діяльність робочої комісії є безперервною, проте сторони можуть переривати переговори з метою проведення кон¬сультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироб¬лення відповідних рішень і пошуку компромісів.
8. Сторони зобов'язані надавати учасникам колективних пе¬реговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору. Законодавство України не встановлює поняття «необхідна інформація» для ведення колективних переговорів, визна¬чення змісту і укладення колективного договору. Рекомендація МОП № 129 «Про зв'язки між адміністрацією і працівниками на підприємстві» (1967 р.) передбачає інформацію, що повинна надаватися роботодавцями, а також вимоги до неї. Ця інформація за можливістю повинна охоплювати всі питання, в яких зацікав¬лені працівники щодо діяльності підприємства, та перспектив його розвитку, а також становища працівників. Інформація по¬винна містити загальні умови праці, правила техніки безпеки і гігієни праці, інструкції з попередження нещасних випадків і про¬фесійних захворювань, можливість професійного навчання та ін.
Трудове законодавство України передбачає ряд прав і обов'язків суб'єктів колективних переговорів щодо одержання інформації, яка прямо або опосередковано може вплинути на зміст колективного договору. На роботодавців покладено обов'язок надання інформації на запити профспілок з питань умов праці та оплати праці, а також соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації, їх господарської діяльності.
Вимога законодавця про надання учасникам колективних переговорів необхідної інформації має двосторонній характер, тому вона є обов'язковою до виконання і представниками найманих працівників.
9. Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників даного під-
приємства, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом. Порядок прийняття рішення встановлюється сто¬ронами. Враховуючи те, що вирішується питання про прийняття узгодженого варіанту проекту колективного договору, рішення слід вважати прийнятим з моменту досягнення згоди між члена¬ми комісії, що є представниками сторін. Якщо інтереси найманих працівників представляє спільний представницький орган і в ньому не досягнуто згоди щодо колективного договору, то за-гальні збори найманих працівників приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і наділяють профспілку, яка розробила цей проект, правом проведення переговорів і укла¬дення колективного договору від їх імені.
10. Узгоджений проект колективного договору, прийнятий рішенням робочої комісії, обговорюється найманими працівниками у структурних підрозділах і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції). Загальні збори (конференція) трудового колективу вирішують питання про схвалення проекту колективного договору. У разі незгоди вони можуть відхилити весь запропонований проект або окремі його положення. У такій ситуації сторони зобов'язані негайно поновити переговори і розробити необхідний проект колективного договору з урахуванням застережень, висунутих загальними зборами (конференцією). Ці переговори тривають не більше 10 днів, після чого проект у цілому виноситься на розгляд загальних зборів (конференції).
Загальні збори (конференція) трудового колективу, схвалив¬ши проект колективного договору, визначають строк, протягом якого він повинен бути підписаний. Якщо це питання не розгля¬далося, то уповноважені представники сторін підписують проект колективного договору не пізніш як через п'ять днів з моменту його схвалення.
11. Якщо в ході переговорів виникли розбіжності щодо укла¬дення колективного договору і сторони не дійшли згоди, то вони складають протокол розбіжностей. Порядок вирішення таких розбіжностей встановлено у Законі України «Про колективні договори і угоди». Проте 3 березня 1998 р. в Україні прийнято Закон «Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», що врегулював види колективних трудових спорів та поря¬док їх вирішення. Відповідно «Прикінцевих положень» даного
Закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить йому. Хоча ст. 11 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлює порядок вирішення спорів при укладенні колективного договору, але вона не відповідає положенням Закону від 3 березня 1998 р., а тому у разі недосягнення згоди і виникнення колективного трудового спору з питань укладення колективного договору такий вирішується в порядку, передбаченому Законом України «Про вирішення ко-лективних трудових спорів (конфліктів)».