Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, ор­ганізаціями, громадянами

Стаття 67. Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, ор­ганізаціями, громадянами
1. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
3. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.
(Частина третя статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3205-І\/ від 15.12.2005)
1. Дана стаття, як і інші статті гл. 7 ГК, визначає характерні риси підприємства як най­більш поширеного в економіці суб'єкта господарювання. Принциповим моментом є те, що в ній визначена головна сфера діяльності цих суб'єктів — згідно з класифікацією, наведеною у ст. З ГК, — це господарсько-виробничі відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами. Саме у цій сфері безпосередньо здійснюється діяльність з ви­робництва продукції, виконання робіт та надання послуг.
Принципово важливим положенням ч. 1 є також визначення юридичної форми відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами — вони здійснюються на основі договорів. Величезне значення договірної форми взаємовідносин суб'єктів госпо­дарювання розкривається саме у ринковій економіці. Раніше, в умовах централізованої еко­номіки, хоча й існувала договірна форма відносин між підприємствами, але її зміст форму­вався головним чином не їх волею, а плановими завданнями.
2. Як уже зазначалося у коментарі до ст. З ГК, у «доринкових» умовах головні майново-ор­ганізаційні питання виробничих відносин вирішувалися органами господарського керівни­цтва, а підприємства мусили оперативно виконувати такі рішення. Ринкові ж умови потребу­ють, щоб центр тяжіння повнокровної господарської діяльності переміщувався саме туди, де він первісно і мав бути, — безпосередньо на підприємства та інші суб'єкти господарювання. З огляду на цю обставину стає зрозумілою чимала значимість положення ч. 2 статті, що комен­тується, згідно з яким підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'я­зань, інших умов господарських взаємовідносин, які не суперечать законодавству України.
Для з'ясування конкретних питань щодо умов укладення та виконання господарських до­говорів слід звернутися до статей, що містяться у гл. 20 ГК, та до відповідних коментарів.
3. Серед загальних принципів господарювання ст. 6 Кодексу закріплює й такий: «вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України». Певний відбиток цього принципу має місце і в ч. З статті, що коментується.
Слід зауважити, що положення про право підприємства реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами у найбільш повному вигляді представлено пі­сля зміни даної статті, внесеної Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 15 грудня 2005 р. та інших за­конодавчих актів України».