Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання

Стаття 147.Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання
1.Майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
2.Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.
3.Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав гpoмадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами міс­цевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
4.Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються успосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
1.Якщо у ст. 133 ГК йшлося про те, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання, а в статтях 136, 137 ГК — про захист окремих речових прав (господарського відання, оперативного управління), то в ч. 1 коментованої статті встановлене загальне правило, згідно з яким майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
2.Частина 2 коментованої статті обмежує право держави щодо вилучення нею у суб'єкта господарювання його майна, яке допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.
Стаття 346 ЦК серед підстав припинення права власності визначає і такі випадки вилучення майна, як:
а) викуп пам'яток історії і культури, що здійснюється згідно із ст. 352 ЦК;
б) викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю. Порядок вилучення ( викупу) земельних ділянок у таких випадках встановлений ст. 350 ЦК та ст. 149 ЗК, а порядок вилучення особливо цінних земель — ст. 150 останнього;
в) викуп нерухомого майна у разі викупу у зв'язку із суспільною необхідністю у земельній ділянці, на якій воно розташоване, здійснюється відповідно до ст. 351 ЦК;
г) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника (наприклад на заставлене майно);
д) реквізиція, що здійснюється з дотриманням вимог ст. 353 ЦК;
е) конфіскація, що застосовується як санкція за вчинення правопорушення згідно із ст. 354 ЦК та відповідним законом.
3. Якщо суб'єкту господарювання внаслідок порушенням його майнових прав завдані збитки громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, такі збитки відшкодовуються відповідно до закону.
Частина 2 ст. 224 ГК розуміє під збитками витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК).
4. Стаття 20 ГК визначає способи, у які захищаються право власності та інші майнові правасуб'єкта господарювання. Відповідно до її ч. 2 права та законні інтереси суб'єктів госпо­дарювання захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом (див. коментар до ст. 20 ГК).