Гарантії для працівників, що направляються на підвищення кваліфікації

При направленні працівників на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.
1. Конституційне право громадян на вільний розвиток своєї особистості, на освіту знаходить у трудовому праві конкретизацію, зокрема, у встановленні працівникам умов для підвищення їх кваліфікації з відривом від виробництва, що передбачає розвиток та отримання нових знань та навиків за своєю професією. Це по суті є одна із форм навчання поряд з такими, як підготовка (здобуття освіти за певною професією), перепідготовка (здобуття освіти за іншою професією або новою спеціальністю, що включає і навчання новим професіям). Однією з форм підвищення кваліфікації працівників вважається проходження стажування.
Перебачені коментованою статтею гарантії встановлюються працівникам, які здійснюють підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за наявності відповідно оформленого направлення.
Працівники, які поєднують роботу з навчанням, користуються правами, встановленими відповідним законодавством (див. коментар до глави XIV КЗпП України).
2. Протягом терміну проходження підвищення кваліфікації за працівниками зберігається місце роботи (посада). Це означає, що після закінчення такого навчання цим працівникам надається попередня робота (посада). За їх згодою може також бути надана інша робота — рівноцінна або виша, з урахуванням кваліфікації. На період відсутності направленого на підвищення кваліфікації працівника власник або уповноважений ним орган може приймати на роботу іншого працівника шляхом укладення строкового трудового договору.
3. Постановою Кабінету Міністрів України № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються на підвищення кваліфікації, підготовку, перепідготовку, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 р. для цих працівників встановлено ряд виплат у вигляді мінімальних державних гарантій, що можуть бути підвищені за рахунок коштів підприємств, установ, організацій. Серед них передбачено збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання. Поряд з цим середня заробітна плата вчителів та інших працівників освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, зберігається за кожним місцем роботи.
За місцем основної роботи працівника у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, встановлюється оплата вартості проїзду до місця навчання і назад, виплата добових за кожний день перебування в дорозі та протягом першого місяця навчання. Тим працівникам, хто одержує заробітну плату в розмірі менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20 відсотків добових (у наступні місяці до закінчення терміну навчання).
На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу, у разі відсутності якого підприємство, установа, організація, що направила на навчання, провадить відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, у порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
4. Відносини, що виникають при направленні працівників для підвищення кваліфікації за кордон, регулюються Положенням про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 287 від 4 березня 1996 p., яким передбачаються певні відмінності порядку забезпечення в залежності від того, за яких умов здійснюється направлення — на двосторонній (міждержавній) основі, за рахунок сторони, яка приймає, або за рахунок сторони, яка направляє. Направлення за кордон на навчання на двосторонній (міждержавній) основі здійснюється відповідно до підписаних сторо¬нами документів.
Основною умовою направлення працівників за кордон на навчання є відшкодування фінансових витрат стороною, яка приймає, в тому числі міжнародними організаціями, що надають технічну допомогу Україні, або безоплатна основа, з дотриманням вимог указів Президента України «Про службові відрядження за кордон посадових осіб органів виконавчої влади» № 357 від 28 серпня 1993 р., «Про затвердження Програми кадрового за¬безпечення державної служби та Програми роботи з кадрами державних підприємств, установ, організацій» № 1035 від 10 листопада 1995 p., постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги» № 901 від 10 листопада 1995 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про укладення угод про навчання, підвищення кваліфікації та стажування за кордоном державних службовців» № 83 від 16 лютого 1995 р.
5. За працівниками, направленими на навчання за кордон, зберігається місце роботи (посада).
У цих випадках працівникам гарантуються такі виплати:
— середня заробітна плата, яка розраховується за два останніх календарних місяці до направлення за кордон з урахуванням ви¬плат, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 p.;
— добові — при цьому кошти в іноземній валюті можуть бути виплачені працівникам, направленим за кордон на навчання, з дозволу керівника організації у розмірі, що визначається у відсотках до норм добових витрат на відрядження, встановлених у Додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 р. для даної зарубіжної країни (з дня перетину кордону України під час виїзду на навчання за кордон до дня його перетину під час повернення в Україну), зокрема: 80 відсотків — коли навчання за кордоном повністю здійснюєть¬ся за рахунок сторони, яка направляє (без оплати житла); 40 від¬сотків — коли навчання за кордоном здійснюється за рахунок сторони, яка направляє, а оплата житла — за рахунок сторони, яка приймає (без виплати стипендії); 30 відсотків — коли сторона, яка приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на нав-чання, житлом та одноразовим харчуванням (без виплати стипендії); 25 відсотків — коли сторона, яка приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, житлом та дворазовим харчуванням (без виплати стипендії); 20 відсотків — коли сторона, яка приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, житлом та триразовим харчуванням (без виплати стипендії). За час проїзду по території України працівникам, направленим
за кордон на навчання, виплачуються у порядку, передбаченому законодавством України про службові відрядження на території України;
— компенсація витрат на проїзд від місця роботи в Україні до місця навчання за кордоном і назад відшкодовується з урахуван¬ням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кор-дон» та Інструкції про порядок відряджень в межах України та за кордон;
— додаткові кошти в іноземній валюті понад встановлені норми — надаються з дозволу керівника за рахунок валютних коштів, які залишаються в організації після сплати податків. Враховуючи, що такі виплати мають індивідуальний характер, їх перераховують в українську валюту за курсом Національного банку України на день одержання іноземної валюти і зараховують до сукупного оподатковуваного доходу працівника, з якого утримується прибутковий податок відповідно до законодавства;
— компенсація витрат на необхідну медичну допомогу: лікарняну допомогу (включає витрати на харчування) — у разі захворювання, що потребує лікування у стаціонарному лікувальному закладі, а також коли потрібне операційне втручання у стаціонарних умовах, крім пластико-косметичних операцій, якщо необхідність в них не викликана нещасним випадком; амбулаторну допомогу — у разі захворювання, що потребує спеціалізованої амбулаторно-медичної допомоги (в тому числі лікування з метою усунення гострого зубного болю, крім протезування, якщо необхідність в ньому не викликана нещасним випадком), амбулаторні процедури (включаючи малу хірургію); допомогу вдома — у разі коли хворого не поміщено в стаціонар і він не може лікуватися в амбулаторії. Порядок проведення розрахунків, пов'язаних з медичним обслуговуванням працівників, направлених за кордон на навчання, встановлюється за домовленістю сторін.
В цілому відшкодування витрат, пов'язаних з направленням працівників на навчання за кордон, здійснюється у межах сум, передбачених на утримання організації, яка направляє. Однак до виплачених стороною, яка приймає, стипендій або інших грошових виплат працівникам, направленим за кордон на навчання, доплати стороною, яка направляє, не провадяться.
6. Направлення працівників за кордон на навчання здійснюється за наказом (розпорядженням) керівника державного органу, представницького органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, у тому числі громадської, після затвердження завдання, в якому визначається мета, термін та умови перебування за кордоном і кошторис витрат, пов'язаних з направленням на навчання (додається запрошення з перекладом його тексту).
Направлення за кордон на навчання членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів державної виконавчої влади та їх заступників, працівників апарату Кабінету Міністрів України, начальників і заступників начальників управлінь та відділів міністерств і відомств, керівників і заступників керівників підприємств, установ та організацій здійснюється з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 682 «Про впорядкування службових відряджень керівників органів державної виконавчої влади» від 27 червня 1996 р.
7. За умов надання Україні підтримки міжнародними та іно¬земними організаціями, а також іноземними громадянами (далі — донорами) порядок направлення працівників на підвищення кваліфікації регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 901 «Про затвердження Положення про порядок формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги» від 10 листопада 1995 р. В ньому, зокрема, зазначається, що підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів проводяться на підставі договорів, що укладаються Агентством координації міжнародної технічної допомоги з донорами. В цих договорах передбачаються конкретні вимоги та умови підготов¬ки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів із числа державних службовців (за поданням державних органів, де вони працюють, і за погодженням з Головним управлінням державної служби), керівників та працівників державних підприємств, устнов та організацій (за поданням органів, які здійснюють управління майном цих підприємств, установ та організацій), працівників недержавних підприємств, установ та організацій (за поданням цих підприємств, установ та організацій).
8. Підвищення кваліфікації окремих категорій працівників здійснюється на підставі спеціальних нормативно-правових актів.
Так, підвищення кваліфікації державних службовців регулюється Положенням про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 167 від 8 лютого 1997 р. За цим Положенням підвищення кваліфікації здійснюється за професійними програмами, спрямовується на фахове удосконалення та оновлення знань і умінь державних службовців, які займають посади відповідних категорій в органах, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p., а також осіб, зарахованих до кадрового резерву, і здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, — протягом першого року їх роботи. Підставою для направлення на підвищення кваліфікації державного службовця з відривом від виробництва є державне замовлення органів, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу».
Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, в залежності від сфери його діяльності, при цьому термін підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів, а за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, — двох місяців. Проходження стажування, як одна із форм підвищення кваліфікації державних службовців, регулюється Положенням про порядок стажування у державних органах, затвердженим постановою Ка¬бінету Міністрів України № 804 від 1 грудня 1994 р.
9. Відповідно до Положення про стажування викладачів вищих навчальних закладів на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 132 від 11 травня 1993 p., направлення на стажування цих працівників здійснюється згідно з наказом ректора вищого навчального закладу. Термін стажування встановлюється від 1 до 10 місяців в залежності від складності індивідуального плану стажування та досвіду практичної роботи викладача. За направленими працівниками зберігається заробіт¬на плата за основним місцем роботи, а також оплачується праця за виконання госпдоговірних науково-дослідних робіт у випад¬ку, коли стажування відбувається за місцем основної роботи. Витрати на проїзд до місця стажування та у зворотньому напрямку, добові за час знаходження у дорозі відшкодовуються вищими навчальними закладами, де працюють викладачі. Умовою їх відрядження на стажування за кордон є наявність відповідних кош-тів та договорів.
Посади направлених на стажування викладачів можуть заміщувати інші особи без проходження конкурсу на умовах строкового трудового договору в межах чисельності працівників і фонду заробітної плати вищого навчального закладу.
10. Спеціальним законодавством передбачається також здійснення підвищення кваліфікації відповідних категорій працівників: Основами законодавства України про охорону здоров'я (ст. 77); законами України «Про ветеринарну медицину» в редакції 5 грудня 1996 p., статтею 7 якого встановлено проходження підвищення кваліфікації лікарів, фельдшерів, кандидатів, докторів ветеринарної медицини, що визначається як форма післядиплом-ного навчання; «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ст. 25), відповідними відомчими актами. У випадках відсутності особливостей регулювання цієї сфери відносин застосовуються загальні правила коментованої статті та визначені у вищеназваних постановах Кабінету Міністрів України щодо всіх категорій працівників.