Форми здійснення іноземних інвестицій

Стаття 392. Форми здійснення іноземних інвестицій
1. Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій, зазначені у стат­ті 391 цього Кодексу, в таких формах:
участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юри­дичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських орга­нізаціях;
створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;
придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено зако­нами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;
придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;
господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;
придбання Інших майнових прав;
в Інших формах, не заборонених законом.
2. Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом.
3. Відносини, що виникають у зв'язку з придбанням Іноземним інвестором майнових прав на землю та Інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.
1. Частина 1 коментованої статті під формами здійснення іноземних інвестицій розуміє пра­вові способи, за допомогою яких здійснюється іноземне інвестування, Такими способами є:
— часткова участь у новостворюваних господарських організаціях або придбання частки в діючих господарських організаціях (див, коментар до статей 116, 396);
-— створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність 100 відсотків майна (ка­піталу) діючих підприємств (див, коментар до статей 117, 396);
— придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законам-України, або придбання акцій чи інших цінних паперів.
Нерухоме або рухоме майно не завжди придбавається саме у зв'язку зі здійсненням інвес­тиційної діяльності. Іноземне інвестування має місце лише тоді, коли майно придбавається іноземним інвестором для його господарського використання з метою отримання прибутку та/або досягнення соціального ефекту самим інвестором або іншим суб'єктом інвестиційної діяльності.
Законом може заборонятися придбання іноземними інвесторами окремих видів майна (див. коментар до ч. 2 ст. 391);
— придбання прав користування землею та використання природних ресурсів на тери­торії України (див. коментар до ч. З цієї статті);
— господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції. Згідно із Законом Укра­їни «Про угоди про розподіл продукції», відносини, що виникають у процесі виконання по­шукових робіт, розвідки та видобування корисних копалин, розподілу виробленої продукції, а також її транспортування, обробки, зберігання, переробки, використання, реалізації чи розпорядження нею іншим чином, регулюються угодою про розподіл продукції. Відповідно до цієї угоди одна сторона — Україна доручає іншій стороні — інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр і ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати до­ручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції (ч. 1 ст. 4 Закону «Про угоди про розподіл продукції»);
— придбання інших майнових прав, наприклад прав на об'єкти інтелектуальної власності за ліцензійними договорами, договорами франчайзингу тощо;
— інші форми, не заборонені законом, зокрема, інвестиційна діяльність без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України (пра­вовий режим таких договорів врегульований розділом V Закону «Про режим іноземного інвестування»).
2. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність», забороняється інвесту­вання в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охоро­няються законом (див. коментар до ч. З цієї статті, ч. 4 ст. 394).
Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фі­нансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залуче­них від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансуван­ня будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування бу­дівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск без­процентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухо­мості (ч. З ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність»).
3. Особливості придбання іноземними інвесторами прав на землю визначені Земельним кодексом України, зокрема:
— ч,4 ст. 22, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення не можуть пе­редаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридич­ним особам та іноземним державам;
— частинами 2 і 3 ст. 81, які передбачають для іноземних громадян та осіб без грома­дянства можливість набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності;
— ч. 2 ст. 82, яка передбачає для іноземних юридичних осіб можливість набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'яза­них із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, а також за межами населених пунктів — у разі придбання об'єктів нерухомого майна;
— ст. 85, відповідно до якої іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирів­няних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів;
— ч. 2 ст, 93, яка встановлює право іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних об'єднань і організацій, а також іноземних держав на отри­мання земельних ділянок в оренду;
— ст. 129, яка регулює питання продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам.
Відповідно до Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключною власністю на­роду України і надаються тільки в користування (ч. 1 ст. 6). Водокористувачами в Україні можуть бути, зокрема, іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об'єктами (ст. 42 Водного кодексу)
Згідно з Лісовим кодексом України суб'єктами права приватної власності на ліси є грома­дяни та юридичні особи України (ч. 2 ст. 10). Іноземцям та особам без громадянства, інозем­ним юридичним особам ліси можуть передаватися у короткострокове тимчасове користування відповідно до ч. 6 ст. 18 Лісового кодексу.
Частина 1 ст. 4 Кодексу України про надра встановлює, що надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр можуть бути, зокре­ма, іноземні юридичні особи і громадяни (ст. 13 Кодексу про надра).