Фонди господарського товариства

Стаття 87. Фонди господарського товариства
1.Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.
2.Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного зонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.
3.Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня знесення цих змін до державного реєстру.
4. У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (стра­хового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п’яти відсотків суми прибутку товариства.
5. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його госпо­дарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витраті витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені зако­ном податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по обліга­ціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпоряджен­ні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.
1. За рахунок вкладів засновників (учасників) формується його статутний фонд, а відтак, розмір останнього визначається як сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.
Положення коментованої статті були подібними до відповідних положень Закону «Пре господарські товариства», проте після внесення в останній змін від 27 квітня 2007 р. (з метою приведення його у відповідність з ЦК) поняття статутного фонду замінено на інше — «статутний/складений капітал» (статті 12, 13 тощо), яке за своїм змістом (формується за ра­хунок вкладів засновників та учасників, сума яких (вкладів) і становить розмір такого капіта­лу) подібне до визначення та характеристики статутного фонду в ГК.
Разом з тим слід зауважити, що ГК не акцентує увагу на відмінностях майнової бази пер­сональних товариств (ПТ, КТ) та об'єднань капіталів (AT, ТОВ, ТДВ), на відміну від ЦК то згаданого Закону: щодо перших — складений капітал, щодо других — статутний капітал (оскільки лише об'єднання капіталів мають статут як установчий документ).
2.Розмір статутного фонду (статутного/складеного капіталу) товариства є номінальною величиною, що фіксується в його установчому документі (статуті, засновницькому договор: чи меморандумі) і є постійною до моменту її зміни в установленому порядку. За загальним правилом, товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду (статутного/складеного капіталу) відповідно до вимог закону, якщо при цьому дотри­муються приписи щодо його мінімального розміру (встановлюються для AT, ТОВ і ТДВ, до­вірчих товариств, комерційних банків, страхових компаній, фондових бірж, корпоративних інвестиційних фондів тощо).
3. Процедура зміни розміру статутного фонду (статутного/складеного капіталу) визна­чається законом (щодо об'єднань капіталів вона передбачає прийняття відповідного рішення загальними зборами товариства, оскільки потребує внесення змін до його статуту) та уста­новчим документом (засновницький договір персональних товариств має встановити поря­док ведення справ товариства, у тому числі й прийняття подібних рішень). Рішення пре зміну розміру статутного фонду (статутного/складеного капіталу) товариства потребує вне­сення відомостей про це до державного реєстру в установленому порядку (у тому числі з до­триманням вимог щодо гарантування інтересів кредиторів та учасників товариства) і набуває чинності з дня внесення таких відомостей до реєстру. Найбільш складна процедура зміни статутного капіталу передбачена для AT(статті 38—40 Закону «Про господарські това­риства»),
4. Якщо статутний фонд (статутний/складений капітал) господарського товариства має сукупність функцій (стартову — щодо започаткування діяльності товариства; стабілізацій­ну — щодо підтримання його платоспроможності; гарантійну — щодо гарантування інтере­сів кредиторів), то вимоги стосовно обов'язкової наявності резервного (страхового) фонд; зумовлені необхідністю створення резервів, спрямованих на покриття непередбачених ви­трат, у тому числі сплати боргів. Розмір такого фонду визначається установчим документом товариства, але не може бути меншим від встановленої законом межі — двадцять п'ять від­сотків статутного фонду. Формується резервний (страховий) фонд з чистого прибутку това­риства. Розмір щорічних відрахувань до нього визначається установчими документами з до­триманням вимоги закону щодо мінімального розміру відрахувань — не менше п'яти від­сотків суми прибутку товариства.
Крім обов'язкових (статутного та резервного), господарське товариство може створювати інші фонди, передбачені законодавством України або установчим документом товариства. Yпередбачених спеціальними законами випадках створюються інші обов'язкові фонди, резерви, запаси платоспроможності, а щодо корпоративних інвестиційних фондів встановлено особливе правило — заборона створювати будь-які резервні фонди (ст. 12 Закону «Про ін­ститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», пов'язане з необхідністю першочергового захисту інтересів акціонерів-інвесторів, які не були засновни­ками інвестиційного фонду.
Обов'язок створювати спеціальні фонди та резерви передбачається щодо господарських товариств, які здійснюють банківську діяльність (ст. 30 Закону «Про банки і банківську діяльність»), страхових компаній (статті 30—32 Закону «Про страхування»).
5. Господарське товариство створюється і діє зазвичай з метою отримання прибутку, який утворюється після здійснення відповідних бухгалтерських операцій: покриття з надходжень від його господарської діяльності (доходів товариства) видатків товариства (матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці). За рахунок отриманих у результаті цьо­го сум, що називаються балансовим (економічним) прибутком товариства, сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах бан­ків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків (так званий чистий прибуток), залишається у розпорядженні товариства, яке, однак, визначаючи напрями вико­ристання цих сум, мусить враховувати не лише відповідні положення свого установчого до­кумента (статуту або засновницького договору), а й вимоги закону (зокрема щодо спряму­вання частини прибутку на формування та поповнення страхового/резервного фонду).
П р и м і т к а. На відміну від положень коментованої статті ГК, що передбачають обов'яз­кову наявність у господарському товаристві статутного та резервного фонду, ЦК:
— оперує поняттям статутного капіталу •— щодо майнової основи об'єднань капіталів ТОВ — ст. 144, ТДВ — статті 151, 144, AT— статті 155—158) і поняттям складеного ка­пталу— щодо персональних товариств (ПТ — ч. 2 ст. 120, ст. 127, КТ—ч. 2 ст. 134,п.3ч.2 :т. 137);
— не передбачає обов'язковості резервного фонду ні у персональних товариствах, ні в об'єднаннях капіталів, хоча про резервний фонд в AT(але без зазначення підстав його створення — обов'язковість у силу закону чи добровільність відповідно до локального регулювання, зафіксованого у статуті товариства) йдеться у п. 2 ч. З ст. 158, який встановлює, що зменшення вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, унеможливлює оголошення та виплату дивідендів (ст. 14 Закону «Про господарські товариства» досі містить положення про обов'яз­ковість формування резервного/страхового фонду в господарському товаристві, аналогічні до коментованих);
— передбачає правові механізми підтримання активів AT, ТОВ і ТДВ не нижче рівня статутного капіталу товариства чи принаймні мінімального його розміру, встановленого зако­ном (статті 144, 151, 155—158 ЦК).