Фермерське господарство

Стаття114. Фермерське господарство
1. Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.
2 Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
3. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими зако­нній.
Стаття 114 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2454-IVвід 03.03.2005)
І. Закон України «Про фермерське господарство» (далі — Закон) від 19 червня 2003 р. визначає правові, економічні та соціальні підстави створення і діяльності фермерських господарств як «прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України».
У Законі закріплені принципові положення, спрямовані на забезпечення розширення сфери фермерського господарства в аграрному секторі, а також зростання конкурентоспроможності фермерської продукції (ст. 1). Закон визначає фермерське господарство як форму підприємницької діяльності громадян, з утворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до Закону, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку, тобто займатися підприємницькою діяльністю. Фермерське господарство є добровільним об'єднанням громадян з обов'язковою особистою участю його членів у діяльності господарства.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства (професійний відбір є обов'язковою умовою для особи, яка виявила бажання створити фермерське господарство, і відбувається він у професійній комісії, яка формується районною чи міською радою). Першочергове право на створення такого господарства належить громадянам, які проживають у сільській місцевосте і мають досвід роботи в сільському господарстві або необхідну кваліфікацію в галузі тва­ринництва.
Відповідно до земельного законодавства (ст. 22 ЗК) фермерському господарству земля передається у власність чи надається в користування на правах оренди. При цьому слід за­значити, що фермерські господарства як самостійні юридичні особи — аграрні товаровиробники зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки для ведення товарного сіль­ськогосподарського виробництва за строго цільовим призначенням (ст. 90 ЗК). Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є однією із самостійних підстав для при­мусового припинення прав на земельну ділянку (ст. 143 ЗК), а також настання юридичної відповідальності (ст. 211 ЗК).
Разом з тим, на земельних ділянках, що належать господарству, його членам на праві власності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 черв­ня 2003 р., ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 р. а також відповідних будівельних норм, наприклад ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН Би 2.4.1-94 «Планування і забудова сіль­ських поселень», для забезпечення нормальної господарської діяльності фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські споруди та інші об'єкти ви­робничого призначення.
Виходячи з економічної доцільності фермерське господарство визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, самостійно організовує виробництво продукції, її переробку та ре­алізацію, за власним розсудом підбирає партнерів по економічних зв'язках, зокрема інозем­них; з метою забезпечення своєї господарської та іншої діяльності має право вступати у договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами.
Фермерське господарство має право самостійно розпоряджатися виробничою продук­цією, на добровільних засадах укладати із споживачами: підприємствами, установами і орга­нізаціями, які здійснюють переробку сільгосппродукції, договори на реалізацію своєї продукції, а також реалізовувати її за власним розсудом будь-якому споживачу.
Фермерське господарство, здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність, відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язано постійно піклуватися про додержання нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог, передбачених, зокрема, законами України: «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р., «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 р., «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. тощо. Цими та іншими нормативними актами встановлені правові підстави забезпе­чення якості і безпечності вироблюваної сільгосптоваровиробниками, в тому числі і фермер­ськими господарствами, сільськогосподарської продукції та сировини, а також регулюються відносини між органами виконавчої влади та фермерським господарством, між останнім і споживачами у процесі виробництва продукції, її зберігання, транспортування тощо.
Фермерське господарство діє на умовах самоокуповування, тобто всі витрати відшкодовує (покриває) за рахунок власних доходів, які формуються з виручки від реалізації про­дукції, виконаних робіт і використовуються членами господарства за власним розсудом.
2. Закон України «Про фермерське господарство» (ст. 3) визначає круг фізичних осіб, які можуть бути членами фермерського господарства. Це — члени сім'ї, дружина, чоловік, бать­ки, діти, які на момент оформлення членських відносин у фермерському господарстві досяг­ли 14-річного віку, інші члени сім'ї. Члени фермерського господарства реалізують свою тру­дову функцію в його діяльності на підставі членських відносин.
У фермерському господарстві можуть працювати й особи, які не є його членами, за трудовим договором (контрактом) (ст. 21 КЗПП). Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом), не мають права вимагати частини майна фермерського господарства у paзірозподілу або при припиненні його діяльності. Вони також не мають права на частку в розподілі прибутків і доходів фермерського господарства. Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом), отримують заробітну плату, обумовлену в ньому.
3. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерського господарства, регулю­ються: ГК, ЗК, ЦК, законами України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі», в редакції від 19 вересня 1996 р., «Про плату за землю», від 17 грудня 1998 р., «Про фіксований сільськогосподарський податок», від 19 червня 2003 р. «Про охорону земель», від 15травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців». від 5 червня 2003 р. «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)» від 5 червня 2003 p., Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від
грудня 1999 р. тощо.