Експертиза та висновок експерта

Стаття 380. Експертиза та висновок експерта
Експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо.
Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.
Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обґрунтування відповіді на поставлені запитання.
Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.
Висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обгрунтування незгоди.
У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
Експертиза є однією з найбільш складних процесуальних дій і являє собою ряд заходів, метою яких є отримання доказів у справах про порушення митних правил.
Прикладом призначення експертизи може бути необхідність з'ясування найменування вантажу, складу елементів, що входять у конкретне найменування, виготовлення, умов виготовлення, відповідність конкретного найменування відповідному стандарту, з'ясування вартості переміщуваних товарів і відповідність їх світовим цінам за курсом на момент вилучення товару, оцінки художньої, історичної, науково-технічної або іншої культурної цінності окремих предметів, а також інших питань, необхідних для об'єктивного вирішення справи.
Необхідність призначення експертизи визначається посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває справа, виходячи з конкретних обставин і тих питань, на які має відповісти тільки спеціаліст з певної галузі знань. При цьому така посадова особа не може самостійно проводити експертизу, навіть маючи спеціальні знання в даній галузі, тобто не може суміщати дві різні процесуальні ролі в одній особі.
Коментована стаття у частині 1 визначає підстави для призначення експертиз.
Такими підставами є виникнення потреби в спеціальних знаннях у окремих галузях науки, техніки, мистецтва, релігії. При цьому посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, на підставі статті 380, 381 МК призначає експертизу.
Метою проведення експертизи є отримання науково обґрунтованого, належним чином процесуально оформленого висновку експерта про виявлені ним факти, які разом з іншими джерелами доказів будуть оцінені посадовою особою митного органу чи судом.
Порядок призначення експертизи визначено в ст.381 МК.
Експертиза може проводитись як експертами відповідних підрозділів митних органів, так і експертами інших установ, а також і окремими спеціалістами залежно від їхньої компетентності з питань, що розглядаються.
Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження й відповіді на поставлені запитання.
Якщо експерт під час проведення експертизи виявить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.
У разі недостатньої якості або повноти висновку експерта може бути призначена додаткова експертиза, проведення якої може доручатись тому ж експерту (спеціалісту), або повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (спеціалісту). Призначення таких експертиз повинно бути обґрунтоване у відповідних постановах з посиланням на ті положення з висновку експерта, який проводив первинну експертизу, що викликали сумнів, а також з викладенням обставин справи, на підставі яких поставлено під сумнів достовірність висновків експерта.