Джерела формування майна суб'єктів господарювання

Стаття 140. Джерела формування майна суб'єктів господарювання
1.Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.
2.Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.
1. Коментована стаття встановлює загальні, найпоширеніші джерела, з яких формується майно суб'єктів господарювання. Водночас норми, що визначають джерела формування майна окремих суб'єктів господарювання, містяться у низці статей ГК та в інших законах підприємства — ч. 2 ст. 66 ГК; казенного підприємства — ч. 5 ст. 77 ГК; господарського товариства — ст. 115 ЦК, ст. 85 ГК, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»: ви­робничого кооперативу — ст. 165 ЦК, ст. 100 ГК, ст. 19 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 p.; сільськогосподарського кооперативу — ст. 21 Закону України «Пр: сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р. тощо, порівняльний аналіз яких свідчить про необхідність уніфікації понять і термінів, за допомогою яких визначаються джерела формування майна зазначених суб'єктів господарювання,
Грошові та матеріальні внески засновників, як правило, є джерелом формування статут­ного капіталу (фонду) господарських товариств (ст. 86 ГК), майна виробничого кооперативу (ст. 100 ГК) на стадії заснування цих суб'єктів. За рахунок майнових внесків (вступних, членських, цільових тощо) учасників формується майно об'єднання підприємств (ст. I23ГК). При утворенні державного унітарного підприємства компетентним органом державної влади останній наділяє таке підприємство майном — відокремленою частиною держав:-: власності (ч. 1 ст. 73 ГК). Так само комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування на базі відокремленої частини комунальної їдзоності (ч. 1 ст. 78 ГК).
ГК (ч. З ст. 74 ГК, ч. 4 ст. 78) вперше встановлено обов'язок утворення статутного фонду державного комерційного підприємства та комунального унітарного підприємства відповідними уповноваженими органами, до сфери управління яких входять вказані підприємства, до реєстрації останніх як суб'єктів господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства законом до цього часу не встановлено (визначення мінімального розміру статутного фонду комунального унітарного підприємства ГК відносить до компетенції відповідної місцевої ради).
Водночас, у законодавстві відсутня вимога щодо утворення статутного фонду казенного підприємства, оскільки у разі недостатності коштів, які перебувають у його розпорядженні, повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства несе держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство.
Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) є основним джерелом формування майна суб'єктів господарювання — підприємців після їх утворення. Зміст доходів з джерелом їх походження з України визначений пунктом 1.21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіден­ди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України абона територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).
Лід доходами від цінних паперів розуміють суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п. 7.6.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
До доходів від цінних паперів слід також відносити і дивіденд — платіж, який здійснюєть­ся юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Капітальні вкладення як джерело формування майна суб'єкта господарювання — це ін­вестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів. При цьому розрізняють державні і недержавні капітальні вкладення.
Державні капітальні вкладення — це інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів. У їх складі виділяють державні централізовані капітальні вкладення — інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та бюджетних по­зичок.
Недержавні капітальні вкладення — це інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів із недержавними формами власності, а саме:
власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
позичкових фінансових коштів інвестора;
залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;
коштів іноземних інвесторів (іноземні інвестиції, як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити).
Дотації можуть надаватися з державного або місцевого бюджетів неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також на регулювання цін на платні послуги, які надаються та­ким неприбутковим організаціям або через них — їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.
Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належати суб'єктам господарювання, придбання майна інших суб'єктів — одне з джерел формування майна, яке поділяється на кілька складових: 1) виручка від продажу майнових об'єктів;
2) надходження у вигляді орендної плати як платежу за користування об'єктом оренди:
3) придбання майна інших суб'єктів (у власність, господарське відання або оперативне управління) відповідно до укладених договорів.
Кредити банків та інших кредиторів — це кошти та матеріальні цінності, які надаються ре­зидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк і під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики.
Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян складають незначне за розміром джерело формування майна суб'єктів господарювання.
Майно суб'єктів господарювання може формуватися також за рахунок інших джерел, не заборонених законом.
2. Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється ГК та іншими законами з урахуванням видів майна, зазначених у ст. 139 ГК (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, цінні папери тощо).