Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні

Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні
1. За договором перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом.
2. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні застосовую­ться правила статті 307 цього Кодексу, якщо інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.
3. Відносини перевізників під час перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод встановлюється транспортними кодексами та статутами.
1. Договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні є господарським договором, який характеризують такі ознаки:
— участь у перевезенні двох і більше перевізників;
— належність перевізників до різних видів транспорту;
— наявність єдиного перевізного документа.
Залежно від того, які види транспорту беруть участь у перевезенні, укладаються договори перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному, залізнично-автомобільному, водно-автомобільному, залізнично-водно-автомобільному сполученні. Не можуть бути визнані прямими перевезення вантажів у змішаному повітряно-водному та повітряно-залізничному сполученні, оскільки оформляються різними перевізними документами.
Договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні є багатостороннім, відправнику та одержувачу протистоїть не один перевізник, а більше, які визначаються співперевізниками. Кожний з них, приймаючи вантаж від попереднього перевізника, виконує свій
обов'язок щодо перевезення вантажу на певній ділянці шляху, який виникає з договору пере­везення, укладеного первісним перевізником.
Договір на перевезення у прямому змішаному сполученні передбачає комбінацію зобо­в'язань. При укладенні договору перевізник, поряд з обов'язком доставити вантаж у пункт призначення, набуває прав представника вантажовідправника і на підставі цього потім укла­дає від імені вантажовідправника договір із співперевізником. Таким чином, кожний наступ­ний співперевізник, вступаючи у зобов'язання з попереднім перевізником, стає представни­ком вантажовідправника.
Договір перевезення у прямому змішаному сполученні характеризується складною при­родою відносин, що виникають між співперевізниками. У юридичній літературі це питання розглядається неоднозначно, висновки науковців зводяться до такого:
— усі перевізники, які беруть участь у перевезенні, виступають перед вантажовідправни­ком як єдиний перевізник;
— кожний наступний перевізник, вступаючи у договір, продовжує виконання обов'язків попереднього перевізника (Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнич­но-водному сполученні, затверджені наказом Мінтрансу України 28 травня 2002 р. № 334);
— у співперевізників, на відміну від перевізника, з яким укладено договір перевезення, не існує договірних відносин з вантажовідправником та вантажоодержувачем;
— стороною у договорі перевезення є лише той перевізник, якому вантажовідправник пе­редав вантаж до перевезення, тому співперевізники беруть участь не в договорі, а в його ви­конанні;
— правовідносини між співперевізниками регулюються єдиним договором перевезення, який укладає вантажовідправник з перевізником у пункті відправлення.
Майнову відповідальність за незбереження вантажу, який перевозиться у прямому зміша­ному сполученні, несуть: сторона, яка подає вантаж до передачі його в пунктах перевалки, сторона, яка приймає вантаж після передачі вантажу в пунктах перевалки.
2. Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні регулюються нормами ГК . ЦК, транспортними статутами, правилами перевезення та іншими нормативними актами.
У Статуті залізниць України перевезенням вантажів у прямому змішаному сполученні присвячений розділ V, у Статуті внутрішнього водного транспорту — розділ VIII, а у Статуті автомобільного транспорту це питання врегульовано розділом VII. Вантажні перевезення у прямому змішаному сполученні регулюються не КТМУ та Повітряним кодексом України, а відповідними правилами перевезення вантажів.
3. Вузлова угода є господарсько-правовим договором, який регулює відносини перевізни­ків під час перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів.
Названа вище угода є специфічним видом договору, який регулює відносини перевізники щодо перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший, а тому опосередковано розглядається як договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні.
Вузлову угоду характеризують такі правові ознаки:
— по-перше, вона укладається між перевізниками без участі вантажовідправника і ванта­жоодержувача;
— по-друге, її укладення є обов'язковим в силу відповідних імперативних норм транспортних статутів і правил перевезення (п. 116 Статуту автомобільного транспорту, п. Статуту внутрішнього водного транспорту тощо);
— по-третє, законодавством не встановлено санкцій за неукладення або несвоєчасне укладення вузлових угод;
— по-четверте, вузлова угода регулює відносини, пов'язані з перевалкою вантажу, а не його безпосереднім перевезенням.
Передача вантажів у пунктах перевалки здійснюється за передаточними відомостями. Сторона, яка передає вантаж, надає разом з вантажем стороні, що приймає вантаж, передаточну відомість, на всіх примірниках якої сторони засвідчують виконання своїх обов'язків підписом та календарним штемпелем дня подання цих відомостей. Передаточну відомість не можна вважати формою договору на перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, оскільки такою формою є накладна. Передаточна відомість оформлює виконання зобов'язань, що виникають з вузлової угоди.
Зобов'язання сторін, що виникають з вузлової угоди, можна умовно поділити на зобов'язання щодо обсягу перевалки вантажів, передачі вантажів з одного виду транспорту на інший та щодо розрахунків за виконання робіт, пов'язаних з перевалкою вантажів.