Договір перевезення вантажу

Стаття 307. Договір перевезення вантажу
1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується до­ставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призна­чення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваже­ній на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язу­ється сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення догово­ру перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транс­портної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згід­но з правилами здійснення відповідних перевезень.
3. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий дого­вір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовід­правник — подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
4. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий — на залізнично­му і морському транспорті, навігаційний — на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний — на повітряному транспорті, річний — на автомобільному транс­порті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідаль­ність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторо­ни можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зо­бов'язань.
1. Підставою виникнення господарських зобов'язань з перевезення вантажів є договір пе­ревезення вантажу.
Договір перевезення вантажу є різновидом договорів, що укладаються у зв'язку із здій­сненням перевезень (поряд з договорами перевезення пасажирів, пошти тощо). Правова сутність цього договору полягає в тому, що, по-перше, він опосередковує відносини суб'єктів господарювання з надання одного з видів транспортних послуг — перевезення вантажів, що дозволяє віднести його до числа транспортних договорів (поряд з договором транспортної експедиції, фрахтування морського судна тощо); по-друге, він містить зобов'язання сторін, що виникають у зв'язку із здійсненням одного з видів господарської діяльності — пере­міщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання тим чи іншим видом транспорту, що надає підстави розглядати його як різновид господар­ських договорів.
Отже, договір перевезення вантажу — це господарський договір, який встановлює зо­бов'язання його сторін щодо перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту. Слід зазначити такі правові ознаки договору перевезення вантажу:
— це багатосторонній господарський договір, сторонами якого є вантажовідправник, пе­ревізник і вантажоодержувач;
— договір визначає майново-господарські зобов'язання його сторін, що виникають при перевезенні вантажів;
— він є оплатним, оскільки цей вид транспортної послуги надається за винагороду, тобто плату за перевезення вантажів;
— за способом укладення цей договір є реальним, тому що момент його укладення спів­падає з моментом прийняття вантажу до перевезення;
— це строковий господарський договір, оскільки пов'язаний з виконанням зобов'язань його сторін у встановлений законодавством чи цим договором строк.
В окремих випадках зазначений договір є похідним від довгострокового договору переве­зення вантажів, який укладається у разі здійснення систематичних вантажних перевезень протягом певного строку та/або підставою для укладення інших господарських транспортних договорів (транспортної експедиції, агентування, на виконання стивідорних робіт тощо).
2. ГК передбачено укладення договору перевезення вантажу у письмовій формі.
Процес укладання цього договору супроводжує встановлений законодавством порядок документального оформлення перевезення вантажу, який має певні особливості на кожному виді транспорту, застосовується щодо всіх стадій процесу перевезення вантажу і передбачає оформлення відповідних транспортних документів.
Зокрема, у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом визначено такий порядок укладання договору. Після того, як перевізник і замовник узгодили умови переве­зень і розрахунки, стверджений підписом і печаткою перевізника проект договору, з необхідними додатками до нього у двох екземплярах, перевізник зобов'язаний направити замов­нику не пізніш як через три дні після його узгодження. Замовник не пізніш як через 10 днів після одержання від перевізника проекту договору підписує його і додатки до нього, ствер­джує їх печатками і один екземпляр повертає перевізнику.
Якщо у замовника є розбіжності по договору, він зобов'язаний сформулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх перевізнику разом з договором у 10-деннип строк. Перевізник зобов'язаний розглянути протокол розбіжностей замовника, у разі не­треби — спільно з ним, і включити до договору всі прийняті пропозиції. У разі неповернення перевізнику підписаного і завіреного печатками проекту договору з додатками у 10-денний строк договір набирає сили в редакції перевізника. Сторони можуть використовувати примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та між­міському сполученні, наведений у додатку 1 до Правил (п. З Правил).
Серед різноманіття транспортних документів, які характеризують спосіб перевезення вантажу та вказують на застосування щодо перевезення того чи іншого виду транспорту, можна визначити дві групи:
— транспортні документи, що підтверджують укладення договорів перевезення вантажів (накладна, коносамент) і супроводжують вантаж на всьому шляху слідування;
— транспортні документи, що оформлюються на підставі перевізних документів щодо вантажу (маніфест, дорожній лист, дорожні відомості тощо).
Транспортні документи, що підтверджують укладення договорів перевезення вантажів, прийнято називати перевізними документами.
Накладна застосовується при перевезеннях вантажів автомобільним, залізничним, мор­ським, річковим транспортом та при перевезенні у прямому змішаному сполученні. Цей пе­ревізний документ супроводжує вантаж на всьому шляху слідування до пункту призначення з разом з вантажем видається вантажоодержувачу.
На автомобільному транспорті основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветери­нарні, санітарні документи щодо якості — сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), зло визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист — документ ус­тановленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транс­портного засобу без якого перевезення вантажів не допускається.
товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом за­мовник (вантажовідправник) повинен виписувати у кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної наклад­ної підписом і за необхідності — печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може ви­писувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визнача­ється угодою між замовником і перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної наклад­ної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовід­правника), другий — передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби — й печат­кою або штампом), передаються перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній неможливо перелічити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезен­ня, замовник додає до неї документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж. У цих випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї до­дається документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником (п. 11 Правил перевезень вантажів авто­мобільним транспортом в Україні).
На повітряному транспорті при перевезенні вантажу видається авіавантажна накладна. Замість останньої можуть застосовуватися інші засоби, які забезпечують збереження інфор­мації щодо транспортування вантажу в електронному вигляді. Авіавантажна накладна під­тверджує існування договору перевезення вантажу і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. При транспортуванні декількох місць вантажу, якщо довари неможливо транспортувати на одному повітряному судні (на одному транспортному засобі) або транспортування товарів за однією авіавантажною накладною забороняється, треба оформляти авіавантажну накладну окремо на кожне місце вантажу.
Якщо вантажовідправником надана авіавантажна накладна, яка неправильно заповнена, не містить усіх необхідних даних щодо вантажу або містить будь-яку помилку, перевізник має право, але не зобов'язаний, зробити в авіавантажній накладній необхідні правки або оформити нову авіавантажну накладну. Перевезення вантажу чартерним рейсом також оформлюється авіавантажною накладною (розд. 6 Правил повітряних перевезень вантажів).
Авіаційна вантажна накладна являє собою комплект документів, що складається з трьох примірників (оригіналів) і дев'яти копій (якщо це типова авіаційна вантажна накладна) або трьох примірників і від шести до одинадцяти копій (якщо це основна авіаційна вантажна на­кладна). Три примірники авіаційної вантажної накладної (незалежно від кількості копій) мають однакову юридичну силу і призначаються для вантажовідправника, перевізника, одер­жувача. Порядок оформлення авіавантажної накладної та призначення її копій врегульований п. 3.3 Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвер­дженої наказом Державіаслужби України від 2 листопада 2005 р. № 822. Окрім авіавантаж­ної накладної, оформлення повітряних вантажних перевезень відбувається складанням: вантажного маніфесту (п. 7.1 Інструкції), повідомлення про спеціальний вантаж (п. 7.2 Ін­струкції), зведеної завантажувальної відомості (п. 7.8 Інструкції) тощо.
На внутрішньому водному транспорті вантажовідправник зобов'язаний одночасно з по­данням вантажу надати перевізнику накладну. Ця накладна підписується вантажовідправни­ком, супроводжує вантаж на всьому шляху слідування і разом з вантажем видається ванта­жоодержувачу в пункті призначення. Засвідчення приймання вантажу до перевезення відбу­вається з видачею вантажовідправнику квитанції. Накладні і квитанції складаються на ім'я вантажоодержувачів (п. 67 Статуту внутрішнього водного транспорту СРСР).
На залізничному транспорті відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція при­значення видає одержувачу накладну разом з вантажем. Для засвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Вантажовідправник несе відповідаль­ність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодич­но перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (пункти 23, 24 Стату­ту залізниць України).
Коносамент — це транспортний документ, який видається на підставі і на виконання умов договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт приймання вантажу до пере­везення морським транспортом і виконання пов'язаних з цим обов'язків сторін.
Видача коносамента здійснюється лише після прийому перевізником вантажу, тобто пе­ревізник не може застосовувати право на дострокове виконання свого обов'язку та видати коносамент до прийому вантажу. Прийом коносамента є доказом відповідності його змісту умовам договору морського перевезення вантажу.
У практиці торговельного мореплавства застосовуються різні види коносаментів: бортові і небортові; чартерні та лінійні; іменні, ордерні коносаменти та коносаменти на пред'явника тощо.
Значення коносамента полягає в тому, що він є документом, який відтворює зміст укладе­ного договору морського перевезення. Коносамент є доказом того, що перевізник прийняв вантаж до перевезення і зобов'язаний видати вантаж одержувачу, і цим самим засвідчує на­явність правовідносин між перевізником і одержувачем вантажу.
Коносамент є одним із доказів укладення договору морського перевезення вантажу, що не виключає можливість застосування на практиці інших доказів. Таким може бути накладна.
Коносамент не є договором морського перевезення вантажу, він підписується в односто­ронньому порядку капітаном судна або іншою уповноваженою особою перевізника. Разом з тим коносамент містить загальні істотні умови договору перевезення (тобто відтворює його зміст), а тому є доказом наявності останнього.
Зміст коносамента складають умови і застереження. Умову коносамента слід розглядати як його реквізит, який має бути включено у коносамент обов'язково, як цього вимагає зако­нодавство або відносно якого між перевізником і відправником досягнуто згоди про вклю­чення. Розрізняють обов'язкові та необов'язкові умови коносамента. Застереження — це од­ностороння вказівка перевізника стосовно факту, який має значення в рамках договору морського перевезення вантажу. Шляхом застереження перевізник доповнює, роз'яснює, уточнює або утримується від засвідчення точності даних, заявлених відправником. Зміст ко­носамента отримує вираз у проформі.
У сфері торговельного мореплавства актуальним є питання про визначення, поряд з коно­саментом — документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, рейсового чартеру, якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень (п. 1 ч. 2 ст. 134 КТМУ). Однак, навіть за укладення чартеру, перевезення потім оформлюється видачею коносаменту, тому твер­дження, що чартер є формою договору морського перевезення вантажу, залишається на сьогодні дискусійним. До того ж, коносамент і чартер не мають нічого спільного, щоб бути формами одного договору. По-перше, чартер є двостороннім документом, що оформлює до­говірні відносини з фрахтування морського судна, а коносамент — одностороннім документом. По-друге, чартер укладається за участю і підписом фрахтівника і фрахтувальника, тоді як коносамент — за участю відправника, перевізника і одержувача, але за підписом перевіз­ника. По-третє, чартер укладається перед навантаженням вантажу, а коносамент оформлю­ється після навантаження. Тому, термін «чартер» слід розглядати як синонімом терміна «до­говір фрахтування», а рейсовий чартер, тайм-чартер і бербоут-чартер — як види договору фрахтування морського судна.
ГК покладає на перевізника обов'язок забезпечити вантажовідправників бланками пере­візних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Про особливості оформлення перевізних документів, у тому числі з використанням засобів комп'ютерної техніки, йдеться у Правилах оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 13 грудня 2004 р. № 1098, Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транс­портом, затвердженій наказом Державіаслужби України від 2 листопада 2005 р. № 822, Пра­вилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. № 363, інших нор­мативно-правових актах.
3. Метою укладення довгострокових договорів перевезення є визначення можливого об­сягу вантажних перевезень та сумісних дій учасників процесу перевезення щодо їх виконан­ня протягом певного періоду (рік, навігація тощо).
Предметом довгострокового договору є зобов'язання перевізника в установлений строк приймати, а вантажовідправника — подавати до перевезення вантажі у погодженому сторо­нами обсязі. Для довгострокового договору є характерним те, що він вступає в силу з момен­ту підписання, є консенсуальним договором і на момент укладення регулює відносини май­бутнього вантажовідправника з перевізником.
Довгостроковий договір є організаційно-господарським договором, який характеризують певні ознаки. Перш за все, довгостроковий договір перевезення вантажу, на відміну від дого-зору перевезення вантажу, який укладається на окрему відправку вантажу, є консенсуальною угодою, для укладення якої достатньо лише згоди сторін, оскільки укладення не супрово­джується передачею вантажу однією стороною іншій. По-друге, правові норми, які регулю­ють укладення довгострокових договорів, мають диспозитивний характер і надають тим са­мим сторонам можливість укладати такі договори за своїм волевиявленням. По-третє, дов­гостроковий договір є підставою для укладення так званого основного договору перевезення вантажу. Але, у будь-якому випадку, перевага на боці останнього, оскільки довгостроковий договір не породжує прав та обов'язків сторін щодо перевезення певної партії вантажу.
4. Укладення довгострокових договорів здійснюється на період навігації, на рік або на більший строк, тому їх прийнято називати навігаційними, річними тощо залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів.
Згідно зі статтями 17, 18 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Для забезпечення виконання договір­них зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень на основі поточних або дов­гострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
На внутрішньому водному транспорті передбачено укладення навігаційних договорів на перевезення вантажу, в яких, згідно з п. 60 Статуту внутрішнього водного транспорту, мають визначатися умови перевезення залежно від специфічних властивостей вантажів. Передбачені у навігаційному договорі обсяги перевезень мають відповідати затвердженому плану перевезення вантажів.
Згідно з договором перевезення вантажів автомобільним транспортом перевізник і замов­ник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани з декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. За наявності договору на перевезення вантажів замовник надає перевізнику заявку за встановленою формою. У разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільсько­господарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, замовник повинен до заявки додати також погоджений з перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця ро­боти змін. Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць (за погодженням із перевізником замовник може передати таку заявку телефонограмою, телеграфом, іншим фіксованим способом).
Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором, примірна форма якого на­ведена в додатку до Правил.
Згідно з ч. 2 ст. 128 КТМУ перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довгострокові договори про організа­цію морських перевезень.
Таким чином, на залізничному і морському транспорті укладаються довгострокові дого­вори на організацію перевезень, на внутрішньому водному транспорті — навігаційні, на ав­томобільному транспорті — річні, а на повітряному — спеціальні договори щодо регулю­вання систематичних вантажних перевезень.
5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту визначаються спеціальними нормативними актами, які входять до системи законодавства про вантажні перевезення. До таких відносяться:
а) транспортні кодекси (Повітряний кодекс, КТМУ);
б) транспортні закони («Про перевезення небезпечних вантажів», «Про транзит ванта­жів», «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну» тощо);
в) транспортні статути (Статут залізниць України, Статут внутрішнього водного транс­порту, Статут автомобільного транспорту);
г) правила перевезення вантажів:
— на морському транспорті — Загальні правила перевезення вантажів морем РД 31.10.10-89, затверджені наказом Міністерства морського флоту СРСР від 2 січня 1990 р.; Правила перевезення контейнерів морським транспортом РД 31.10.23-89, затверджені нака­зом Міністерства морського флоту СРСР від 2 січня 1990 р.; Правила морського перевезення вантажів, які супроводжуються провідниками відправників або одержувачів, і проїзду про­відників РД 31.10.16-89, затверджені попереднім наказом; Правила оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджені наказом Мінтрансзв'язку України від 13 грудня 2004 р. № 1098, тощо;
—- на автомобільному транспорті — Правила перевезень вантажів автомобільним транс­портом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363; Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306);
— на залізничному транспорті — наказом Міністерства транспорту України «Про затвер­дження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21 листопада 2000 р. затвер­джені: Правила приймання вантажів до перевезення; Правила видачі вантажів; Правила оформлення перевізних документів; Правила розрахунків за перевезення вантажів; Правила обчислення термінів доставки вантажів; Правила зберігання вантажів; Правила перевезення вантажів з оголошеною вартістю; Правила перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів); Правила реалізації вантажів; Правила перевезення вантажів ;. транспортних пакетах; Правила переадресування вантажів; Правила перевезення вантаж:а навалом і насипом; Правила перевезення вантажів маршрутами відправника; Правила скла­дання актів; Правила заявлення та розгляду претензій тощо;
— на річковому транспорті — Правила перевезення вантажів та буксирування плотів і су­ден річковим флотом, затверджені наказом Мінрічфлоту СРСР від 14 серпня 1978 р. № 114;
— на повітряному транспорті — Правила повітряних перевезень вантажів, затверджена наказом Державіаслужби України від 14 березня 2006 р. № 186; Правила виконання чартер­них рейсів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 18 травня 2001 р № 297, тощо.
г) інші нормативно-правові акти — Інструкція з організації перевезень вантажів повітря­ним транспортом, затверджена наказом Державіаслужби України від 2 листопада 2005 а № 822; Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджені наказом Міністер­ства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644; Правила перевезення пошти повіт­ряними суднами, затверджені наказом Держкомзв'язку та інформації України, Мінтрансу України від 8 червня 1999 р. № 105/297; Правила перевезення пошти автомобільним транс­портом, затверджені наказом Мінзв'язку України, Мінтрансу України від 12 березня 1997р. № 32/76, тощо.
Істотними умовами договору перевезення вантажу, як і будь-якого іншого виду господарського договору, є предмет, ціна та строк договору.
Коментованою статтею передбачено включення до змісту договору перевезення вантажу як обов'язкових умов, необхідність внесення яких визначено законодавством (плата за пере­везення, повідомлення одержувача про прибуття вантажу), так і погоджених сторонами умов (додаткова відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань тощо).
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» істотними умовами дого­вору перевезення вантажів автомобільним транспортом є: найменування та місцезнахо­дження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та строк переве­зення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узго­джені сторонами. Згідно з п. 3.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом у договорі можуть встановлюватися: строк його дії; умови перевезень — режим роботи з вида­чі та приймання вантажу; умови щодо забезпечення схоронності вантажу, виконання ван­тажно-розвантажувальних робіт; порядок визначення раціональних маршрутів тощо.