Вход

Договір комерційної концесії

Стаття 366. Договір комерційної концесії
1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право ви­користання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних право-володільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.
2. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих корис­тувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному об­сязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери під­приємницької діяльності.
1. Комерційна концесія — це дозвіл суб'єкта господарювання (правоволодільця), що має розроблену систему здійснення певної підприємницької діяльності (комплекс прав, ділову репутацію, технічну інформацію і досвід), на використання цієї системи іншим суб'єктом господарювання (користувачем) у відповідності зі стандартами і практикою, що встановлені і контролюються правоволодільцем за постійної допомоги і підтримки останнього.
За договором комерційної концесії остання надається в обмін на зобов'язання користува­ча дотримуватися умов використання наданих йому прав і сплатити правоволодільцеві обу­мовлену сторонами договору винагороду.
Отже, договір про комерційну концесію припускає наявність системи, яку правоволоділець дозволяє експлуатувати користувачеві, тобто видає йому свого роду ліцензію на це. Її в міжнародній практиці називають концесійною системою.
Як правило, розробка та становлення концесійної системи потребує довгострокових значних витрат правоволодільця, а налагодження її використання користувачем потребує знач­них первинних витрат на відкриття концесійного підприємства (оренда земельної ділянки, будівництво приміщень, закупівля устаткування і матеріалів тощо) і навчання персоналу. Через це договір комерційної концесії укладається переважно на досить тривалий строк для того, щоб обидві сторони могли одержати певну вигоду. Проте строк договору має бути водночас і розумно коротким з тим, щоб сторони могли припинити своє співробітництво в розумно короткий час з особистих мотивів чи з міркувань ділового характеру, не порушуючи положень договору.
Договір комерційної концесії розрахований на застосування у сфері підприємницької діяльності, тому його сторонами можуть виступати тільки суб'єкти комерційного господарювання. Через це орган державної влади не може бути суб'єктом такого договору.
2. Предметом договору комерційної концесії є комплекс майнових прав правоволодільця, його ділової репутації та комерційного досвіду, наданих користувачеві з метою виробництва та/або продажу товарів чи надання послуг іншим особам.
Серцевиною предмета договору зазвичай є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, комерційних таємниць, винаходів, промислових зразків, творів тощо). Поряд з цим, користувачеві можуть надаватися й інші права, що забезпечують функціонування концесійної системи (право на оренду земельної ділянки чи устаткування, право на рекламу концесії, право на територіальне поширення концесії тощо). Поняття об'єктів права інтелектуальної власності та правомочності щодо їх використання визначені в основному у книзі четвертій ЦК, главі 75 ЦК, главі 16 ГК та в законах України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р., «Про авторське право і суміжні права» від 28 грудня 1993 р.
Ділова репутація та комерційний досвід є похідними від прав інтелектуальної власності і входять до предмета договору комерційної концесії. Разом з тим вони є важливими невід'ємними елементами забезпечення ефективного функціонування концесійної системи. Користувач може використовувати ділову репутацію та комерційний досвід правоволодільця різними шляхами, при цьому обов'язковим є надання йому правоволодільцем відповідних інструкцій з експлуатації концесійної системи і проведення правоволодільцем професійного навчання користувача та його працівників.
Інструкція з експлуатації концесійної системи має містити вичерпну інформацію про всі специфічні особливості системи, які в минулому забезпечили успіх правоволодільця та необхідні для реалізації її користувачем. Наприклад, у керівництві з експлуатації концесійної системи підприємства харчування доцільно викласти точний опис усіх аспектів роботи цього підприємства, включаючи інформацію про вибір місця його розташування, набір і підготовку персоналу, бухгалтерський облік, управління постачанням і товарними запасами, рецепти блюд і технологію їх приготування, графіки прибирання приміщень, типові процедури продажу продукції і ділову політику підприємства.
Ділова репутація та комерційний досвід правоволодільця можуть набуватися користува­чем протягом усього строку договору за їх взаємодії, яка може передбачати надання спеціальної допомоги користувачеві, удосконалення концесійної системи під змінені смаки та побажання споживачів тощо.
Договір комерційної концесії передбачає використання предмета договору у визначеній ним сфері підприємницької діяльності та в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території, щодо якої він застосовується. Ці вимоги усувають невизначеність договору щодо його предмета, викликану потенційною можливістю одночасного використання об'єктів права інтелектуальної власності різними непов'язаними особами, та надають правоволодільцеві можливість найліпше розпорядитися своїми правами. За межами договірної сфери та те­риторії діяльності користувача правоволоділець може використовувати комплекс своїх прав самостійно або через договори комерційної концесії, укладені з іншими суб'єктами.
Залежно від сфери застосування договору виділяють такі основні типи комерційної кон­цесії: обробна (виробнича), сервісна (концесія на послуги) та торговельна.
Обробна (виробнича) комерційна концесія передбачає поставки правоволодільцем під­приємству користувача основних компонентів чи надання свої технічних знань і досвіду. Ко­ристувачеві надається право на виробництво та продаж продукції з торговельною маркою правоволодільця. У деяких випадках користувач одержує ліцензії на використання комер­ційної таємниці чи запатентованої технології, право на яку належить правоволодільцеві. При цьому правоволоділець може організувати навчання користувача та/або надати йому інфор­мацію з маркетингу, продажу й обслуговування продукції. Комерційні концесії такого типу поширені, наприклад, у системі ресторанного обслуговування і підприємств «швидкого хар­чування».
Сервісна комерційна концесія (концесія на послуги) передбачає розробку правоволоділь­цем технології надання певних послуг, які користувач надаватиме своїм клієнтам відповідно до договору комерційної концесії. Прикладом такої концесії може слугувати підприємство, що надає послуги з діагностики і ремонту автомобілів.
Торговельна комерційна концесія передбачає, що правоволоділець або хтось інший від його імені виробляє продукцію і продає її користувачам. Останні перепродають продукцію з торговельною маркою правоволодільця своїм клієнтам на визначених договором терито­ріях. За такою концесією може здійснюватися, наприклад, продаж автомобільного пального, косметики чи побутової електроніки.
Договір комерційної концесії, спрямований на освоєння значних територій шляхом одночас­ного чи послідовного створення низки підприємств протягом певного часу, називають терито­ріальною комерційною концесією. Існують дві форми такої концесії: договір про розвиток ко­мерційної концесії та договір первинної комерційної концесії, що можуть бути об'єднані в ком­біновану форму.
Договір про розвиток комерційної концесії містить умову, згідно з якою користувач зо­бов'язується забезпечити розвиток концесії на певній території шляхом створення низки від­окремлених підрозділів (філій) його підприємства чи торговельних точок, що зазвичай нале­жать йому. У цьому випадку користувач не передає комерційну концесію в субконцесію третім особам.
За договором первинної комерційної концесії правоволоділець передає так званому пер­винному користувачеві право (інколи виключне) в межах певної території надавати субкон­цесію третім особам (вторинним користувачам) з метою більш повного використання потен­ційних підприємницьких можливостей на великих географічних територіях. Така форма отримала значне поширення в міжнародних договорах