Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю

Стаття 19. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
1. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
2. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.
3.Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин — за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
ціні ціноутворення — з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
монополізму та конкуренції — з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
земельних відносин — за використанням і охороною земель; водних відносин і лісо­вого господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додержанням законодав­ства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотри­манням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
споживання —за якістю і безпечністю продукції та послуг;
зовнішньоекономічної діяльності —з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.
4. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
5. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів госпо­дарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними дер­жавного контролю та нагляду забороняються.
6. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і опера­тивно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єк­тів господарювання.
7. Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати ін­спектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закін­чення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.
8. Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а та­кож надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформа­цію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших да­них, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
1. У даній статті розглядається одне з важливіших питань відносин суб'єктів господарю­вання з державою, її ч. 1 акцентує увагу на праві суб'єктів господарювання самостійно, без обмежень, здійснювати господарську діяльність у межах законодавства. Цим підкреслюєть­ся, що державний контроль та нагляд не суперечать принципу свободи господарської діяльності, який передбачає невтручання державних владних структур у процес її здійснен­ня, тобто ініціатива господарюючого суб'єкта не підлягає обмеженням.
У той же час, це не означає повного усунення держави від впливу на формування та здійс­нення господарських відносин. Держава, не втручаючись у здійснення господарської діяль­ності, залишає за собою функції контролю за дотриманням законодавства суб'єктами госпо­дарювання.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфе­рі господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. під державним контролем розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіаль­них органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, у межах передбачених зако­ном повноважень, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єк­тами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості про­дукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природ­ного середовища,
Таким чином, ГК і зазначеним Законом закладені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяль­ності,
1. Частиною 2 даної статті встановлено, що головною підставою здійснення контролю за дотриманням законодавства суб'єктами господарювання є факт їх державної реєстрації. Са­ме з моменту державної реєстрації цих суб'єктів їх діяльність визнається як господарська.
Під державною реєстрацією розуміють засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 p., шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
3. У ч. З визначені сфери господарської діяльності, в яких держава та її органи здійснюють контроль і нагляд. До цих сфер належать такі.
Сфера збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами госпо­дарських відносин. Суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також суб'єк­ти господарських відносин, які отримують або отримували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, підлягають перевірці з боку держави шляхом здійснення державного фінансового контролю. Правові засади здійснення останнього визначено ст. 363 ГК, законами України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., «Про управління об'єктами державної власності від 21 вересня 2006 р. та іншим спеціальним законодавством.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність фінансової звітності, а також перевірка та аналіз фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави є основними складовими державного фінансового аудиту.
Сфеpaфінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин.
Фінансові відносини виникають у процесі створення, розподілу та використання грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх діяльності.
Різновидом фінансових відносин є кредитні. З огляду на те, що витрачання державних коштів планується у відповідних бюджетах, безпосередній державний контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, своєчасним поверненням кредитів, отриманих під гарантію КМУ, здійснюється відповідними державними структурами — Контрольно-ревізійним управлінням та Державним казначейством України, яке щоквартально подає звіти про результати проведених перевірок до Верховної Ради України, КМУ, Рахункової палати України, Міністерства фінансів України, наділених функціями загального нагляду.
Слід мати на увазі, що контроль у сфері кредитних відносин здійснюється лише стосовно кредитів, які надаються за рахунок бюджетних коштів під державні гарантії. Цільове призначення таких кредитів, особливості їх використання визначаються спеціальними нормативно-правовими актами.
Контроль за дотриманням валютного законодавства здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Головним органом спеціалізованого контролю у цій сфері є НБУ. Згідно із ст.12 вказаного Декрету об'єктами контролю є валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання резидентів щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України. Валютні операції — це операції пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України; з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей, У сфері податкових відносин контролюючі органи перевіряють дотримання суб'єктами господарювання податкової дисципліни, тобто своєчасність, достовірність і правильність нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та своєчасність погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу. Органи податкового контролю керуються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р,
Сфера цін і ціноутворення. З метою забезпечення стабільності оптових і роздрібних цін законом можуть бути встановлені державні фіксовані та регульовані ціни на ресурси, які (ціни) визначально впливають на загальний рівень і динаміку цін, а також ціни на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення, на продукцію (послуги суб'єктів господарювання — природних монополістів, на імпортні товари, придбані за раху­нок коштів Державного бюджету України. Органи місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень, окреслених законом, мають право встановлювати комунальні фіксовані та ре­гульовані ціни на продукцію та послуги, виробництво та надання яких здійснюється кому­нальними підприємствами.
Спеціалізований контроль за дотриманням державної дисципліни цін (правильністю за­стосування, встановлення та формування цін, щодо яких запроваджено правове регулюван­ня) здійснює Державна інспекція з контролю за цінами. Щодо цін, встановлених на продук­цію монопольних утворень, функції контролюючого органу покладено на АМК.
Сфера монополізму та конкуренції. З метою сприяння розвитку конкуренції між суб'єкта­ми господарювання, недопущення зловживань монопольним становищем, недобросовісної конкуренції, захисту суб'єктів господарювання від дискримінаційних дій державний кон­троль у цій сфері здійснюється органом зі спеціальним статусом — АМК. Щодо особливос­тей його здійснення див. коментар до ст. 40.
Сфера земельних відносин. Метою державного контролю у сфері земельних відносин є за­безпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
Спеціальними уповноваженими органами державного контролю є:
— центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів — виконує функцію загального нагляду;
— центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — кон­тролює додержання вимог законодавства про охорону земель;
— центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики — проводить моніто­ринг родючості грунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського при­значення;
— державна земельна інспекція.
Повноваження цих органів визначено в Законі України «Про державний контроль за вико­ристанням та охороною земель» від 6 березня 2003 р.
Сфера водних відносин і лісового господарства. Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає у забезпеченні додержання всіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Згідно зі ст. 19 Водного кодексу Ук­раїни державний контроль здійснюється державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відпо­відно до законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Лісового кодексу України до лісових відносин віднесені й відносини із забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Органом, на який по­кладені функції контролю у цій сфері, є Державна лісова охорона.
Сфера виробництва і праці. Однією з гарантій забезпечення реалізації конституційного положення про створення умов щодо повного здійснення громадянами права на працю згід­но зі ст. 43 Конституції України є здійснення державою функцій з нагляду та контролю за до­держанням законодавства про працю.
Стаття 259 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначає, що централь­ні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціо­нальному підпорядкуванні. Функцію вищого нагляду за додержанням і правильним застосу­ванням законів про працю покладено на Генерального прокурора України і підпорядко­ваних йому прокурорів.
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Державний ко­мітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду управлін­ня пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України згідно зі ст. 260 КЗпП.
Сфера споживання. В умовах ринкових перетворень, по суті, єдиним бар'єром на шляху проникнення на споживчий ринок недоброякісних товарів є державний контроль у галузі споживання. Головна спрямованість цього контролю — забезпечення якості та безпечності продукції.
Спеціальне правове регулювання відносин у сфері контролю якості та безпечності продукції та послуг здійснюється згідно із законами України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1992 р., «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 р. Органами, уповноваженими виконувати контрольні функції, є санітарно-епідеміологічна служба,Державна служба ветеринарної медицини, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання "з споживчої політики.
Сфера зовнішньоекономічної діяльності. Згідно із законодавством в Україні забороняються імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю, або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду, які супере­чать відповідним нормам Конституції України.
Забороняється експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України, а також експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.
На Державну митну службу відповідно до ст. 2 Указу Президента України «Про Державну митну службу України» від 18 липня 2007 р. покладається здійснення контролю за додержанням вимог митного законодавства України, захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.
Товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов'язковій сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами України. До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їх сертифікації.
4. Компетенція державних органів влади із здійснення контролю та нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання визначається законами України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 p., 33г з державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р., «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. тощо. Правоохоронні та виконавчі органи мають різний обсяг повноважень у сфері контролю та нагляду, розрізняються також підстави та порядок здійснення ними перевірок і контролю, визначені за відповідним законодавством.
Статтею 2 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. визначені контролюючі органи, які мають право здійснювати контроль господарської діяльності у межах їх компетенції,встановленої законом, а саме: митні органи — стосовно акцизного збору, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів; органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування — стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкові органи — стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
НБУ є головним органом у сфері валютного контролю, який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій валютного контролю згідно із законодавством України.
Міністерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказів та пере­силання валютних цінностей через митний кордон України.
Держава також здійснює контроль і нагляд за додержанням суб'єктами господарюванню умов виконання кредитних зобов'язань перед державою, а також додержання розрахункової дисципліни згідно із законодавством.
5. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний кон­троль і державний нагляд за господарською діяльністю, повинні діяти тільки у межах пов­новажень та засобами, передбаченими Конституцією України та відповідними законами Ук­раїни.
З метою зменшення втручання державних органів у господарську діяльність Президен­том України видано Указ «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності; від 23 липня 1998 p., яким регулюється порядок проведення перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господар­ської діяльності суб'єктів господарювання.
Порядок координації проведення перевірок органами державної влади визначається КМУ.
Коментована стаття встановлює безпосередню заборону на незаконне втручання та пе­решкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державно: влади. Так, органи, які здійснюють реєстрацію суб'єктів господарювання, або видають ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, або інші дозволи, передба­чені законодавством, не можуть ставити як умову реєстрації чи видачі ліцензій, інших дозво­лів відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, уста­нов, підприємств, організацій чи окремих осіб.
Органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.
У випадках вчинення неправомірних дій з боку органів державної влади суб'єкт господа­рювання може обрати способи захисту, передбачені ГК та відповідним законодав­ством.
6. Державний контроль здійснюється шляхом застосування відповідних заходів органам;: державної влади, які мають контролюючі повноваження за законом. Згідно із ст. 4 Закон;. України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфері господарської діяльно­сті» орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (кон­троль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує цей орган на таке здійснення. Засобами державного контролю є планові та позапланові заходи, які здійснюю­ться шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
З метою забезпечення мінімізації негативного впливу перевірок на господарську діяль­ність у коментованій статті закріплені найважливіші юридичні та моральні вимоги до поса­дових осіб державних органів при здійсненні ними контрольних функцій — неупередже­ність, об'єктивність, оперативність, дотримання приписів законодавства, повага прав і за­конних інтересів суб'єктів господарювання.
7. Одним з основних прав суб'єктів господарювання є право на ознайомлення з результа­тами перевірки власної господарської діяльності. За загальним правилом, передбаченим ст, 7Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного контролю, в разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. який має містити такі відомості:
дата складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи — під­приємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
В акті зазначається стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання наводиться детальний опис виявленого порушення з посиланням на відпо­відну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного контролю, які здійснювали захід, і суб'єктом гос­подарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий зберігається в органі державного контролю.
За результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, роз­рядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
У разі незгоди суб'єкта господарювання з результатами перевірки він має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду з оскарженням рішень органів державного нагляду або дій посадових осіб, які здійснювали державний контроль.
8. Усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надати, відповідно до вимог закону, фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Разом з тим, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом
ГК (статті 71,90 і 45) і Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність э Україні» від 16 липня 1999 р. встановлено порядок ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності для всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, а також для пред­ставництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.