Державне регулювання інноваційної діяльності

Стаття 328. Державне регулювання інноваційної діяльності
1. Держава регулює інноваційну діяльність шляхом:
визначення інноваційної діяльності як необхідної складової інвестиційної та структурно-галузевої політики; формування і забезпечення реалізації інноваційних програм та цільових проектів;
створення економічних, правових та організаційних умов для забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності;
створення та сприяння розвиткові інфраструктури інноваційної діяльності.
2. Держава здійснює контроль за інноваційною діяльністю суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин, її відповідністю вимогам законодавства і державним інноваційним програмам. Законом можуть бути передбачені галузі або об'єкти інноваційної діяльності, в яких обмежується чи забороняється використання іноземних інвестицій.
1. Інноваційна діяльність як суспільно необхідна і водночас така, результати якої можуть бути використані на шкоду суспільним інтересам, підлягає державному регулюванню з подвійною метою: з одного боку, стимулювати таку діяльність, створити сприятливі умови для її здійснення, а з іншого, — попередити можливі зловживання результатами такої діяльності, а також її здійснення без дотримання встановлених вимог щодо безпеки (пожежної, екологічної, радіаційної, санітарно-епідеміологічної тощо).
У коментованій статті закріплюються основні засади державного регулювання інновацій­ної діяльності та структурно-галузевої політики відповідно до ст. 10 ГК.
Статтею 6 Закону «Про інноваційну діяльність» передбачаються шляхи державного регу­лювання інноваційної діяльності, що доповнюють зазначені у коментованій статті (надання фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; забезпечення захисту прав та законних інтересів суб'єктів інноваційної діяльності в процесі її здійснення). Цим Законом також визначаються:
мета (створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективно­го відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечен­ня впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції);
принципи державної інноваційної політики (ст. 3) — орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України та визначення державних пріоритетів такого розвитку; форму­вання нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; забезпечення взаємодії на­уки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, під­тримка підприємництва у науково-виробничій сфері тощо;
об'єкти інноваційної діяльності (ст. 4) — нові знання та інтелектуальні продукти; вироб­ниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організацій­но-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і/або соціальну сферу; сировинні ре­сурси, засоби їх видобування і переробки; товарна продукція; механізми формування спо­живчого ринку і збуту товарної продукції;
суб'єкти інноваційної діяльності (ст, 5) — фізичні та/або юридичні особи України, фізичні та/або юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і/або залучають майнові та інтелектуальні цінно­сті, вкладаючи власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів;
інноваційна інфраструктура (ст. 1) — сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення іннова­ційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо); роль державних та комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ, що надають у встановленому порядку фінансову підтримку суб'єктам інноваційної діяльності у разі відповідності інноваційних проектів встановленим вимогам (статті 19—20);
шляхи (ст. 6) та органи державного регулювання інноваційної діяльності, їх повноважен­ня у цій сфері: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (ст. 7); КМУ (ст. 8), спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності та інші центральні органи виконавчої влади (ст. 9), Рада міністрів Автономної Республіки Крим., місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування (ст. 10);
основні засади здійснення державного контролю у сфері інноваційної діяльності (ст. 11);
правовий режим інноваційних проектів (статті 12—13);
засоби стимулювання інноваційної діяльності, зокрема види фінансової підтримки, дже­рела фінансування, роль у цьому державних та комунальних інноваційних фінансово-кре­дитних установ (статті 17—19).
Закон «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» встановлює основи: засади державного регулювання щодо пріоритетних інноваційних проектів, які забезпечу­ють науково-технологічне оновлення виробництва та сфери послуг у країні, наповнення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та можливість виходу з нею на світовий ринок, у тому числі стосовно формування та затвердження стратегічних (ст. 3) та середньострокових (ст. 4) пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; механізми їх реалізації (статті 5—6); стратегічні та середньострокові пріоритетні напрями інноваційно: діяльності в Україні на 2003—2013 pp. (статті 7—8); моніторинг реалізації пріоритетних на­прямів інноваційного розвитку України (ст. 9).
Закон «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» визначає основні засади державного регулювання у сфері трансферу технологій:
—мета (ст. 11) — забезпечення розвитку національного промислового і науково-техніч­ного потенціалу, його ефективне використання для вирішення завдань соціально-економіч­ного розвитку держави та забезпечення технологічності виробництва вітчизняної продукції з урахуванням світового досвіду, можливих соціально-економічних, технологічних і еколо­гічних наслідків від застосування технологій та їх складових, сприяння розвитку виробни­цтва, в якому використовуються новітні вітчизняні технології;
—органи, що здійснюють державне регулювання, їх завдання та повноваження:
А) Основні завдання уповноваженого органу (ст. 6): забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій; участь у формуванні та забезпеченні реалізації дер­жавної політики, пов'язаної з набуттям і передачею прав на технології та/або їх складові, створені з використанням коштів загального фонду Державного бюджету України, сприяння розвитку вітчизняних технологій, виробництву вітчизняної конкурентоспроможної продук­ції). Повноваження цього органу:
— подає КМУ пропозиції до проектів державних програм технологічного оновлення галу­зей промисловості стосовно набуття або передачі прав на технології та/або їх складові;
— створює міжгалузевий перелік вітчизняних та іноземних технологій, організовує роз­повсюдження інформації про технології, які можуть бути використані для технологічного оновлення вітчизняних підприємств;
— узгоджує з реальними потребами виробників продукції програми наукових досліджень, проектних та конструкторських робіт, пов'язаних із створенням складових технологій, вра­ховуючи суспільні та державні потреби в такій продукції;
— здійснює відбір, на конкурсних засадах, пропозицій з розроблення нових конкуренто­здатних технологій та їх складових для створення нових і модернізації існуючих виробництв та забезпечує їх фінансову підтримку;
— формує державний реєстр технологій, зокрема створених за державні кошти, а також технологій, що пропонуються для внесення до цього реєстру суб'єктами трансферу техноло­гій (власниками технологій);
— проводить державну експертизу та державну реєстрацію договорів з трансферу техно­логій, веде державний реєстр відповідних договорів;
— під час проведення державної експертизи технологій та їх складових здійснює перевір­ку дотримання прав на технології та їх складові;
— на замовлення суб'єктів трансферу технологій може здійснювати виконання робіт, спрямованих на підбір потенційних контрагентів для трансферу технологій;
— здійснює заходи щодо недопущення недобросовісної конкуренції, контрафакції і несанк­ціонованого розповсюдження технологій та конфіденційної інформації, поширення технологій подвійного призначення без дозволу власника майнових прав;
— за клопотанням центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих ака­демій наук, підприємств, установ і організацій, технологічних парків та інших інноваційних структур забезпечує надання консультаційно-методичної допомоги з питань укладення до­говорів про трансфер технологій;
— підтримує розвиток інфраструктури у сфері трансферу технологій і стимулює залучен­ня інвестицій;
— виконує інші функції, передбачені законом.
У сфері інноваційної діяльності функції спеціально уповноваженого органу виконують два відомства: Міністерство освіти і науки України (діє відповідно до Положення про Міністер­ство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ від 19 грудня 2006 р. № 1757) та Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій), повноваження якого визначені Положенням про це агентство, затвердженим Указом Президента України «Про творення Державного агентства України з інвестицій та інновацій» від 30 грудня 2005 р. На жаль, згадані акти законодавства не забезпечили чіткого розмежування повноважень між цимивідомствами щодо регулювання інноваційної діяльності.
Б) Повноваження центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих акаде­мій наук у сфері трансферу технологій, у складі яких перебувають науково-виробничі об'єд­нання, підприємства, установи і організації, технологічні парки, що можуть створювати та або використовувати технології та їх складові (ст. 7):
— розробляють галузеві комплексні програми технологічного оновлення підприємств та забезпечують їх виконання;
— сприяють створенню імпортозамінних технологій та їх складових;
— забезпечують формування баз даних про технології та їх складові, що створені за дер­жавні кошти установами, організаціями і підприємствами, які входять до сфери їх управлін­ня, забезпечують доступ до них осіб, заінтересованих у використанні певних технологій та їх складових;
— беруть участь у формуванні галузевих реєстрів технологій та їх складових, подають клопотання про внесення певних технологій та/або їх складових до державного реєстру тех­нологій;
— забезпечують додержання вимог міжнародних договорів України щодо запобігання техногенному ризику, поширенню потенційно небезпечних технологій та стосовно екологіч­ної безпеки технологій;
— сприяють залученню інвестицій до виконання програм технологічного оновлення під­приємств;
— готують та подають уповноваженому органу пропозиції щодо найбільш ефективних шляхів використання і/або трансферу технологій та їх складових, у першу чергу вітчизняно­го походження;
— забезпечують захист прав на об'єкти права інтелектуальної власності, які є складовими технологій, беруть участь у підготовці договорів про трансфер технологій;
— забезпечують своєчасне подання до уповноваженого органу звітів про патентно-кон'юнк­турні, наукові дослідження, конструкторські, проектні, випробні роботи, пов'язані із створенням і використанням технологій та їх складових, патентуванням та ліцензуванням;
— здійснюють контроль за передачею майнових прав на технології та їх складові, що створені за державні кошти, науково-виробничим об'єднанням та підприємствам, до сфери діяльності яких належить використання цих технологій, за виплатою ними винагороди авто­рам складових технологій відповідно до укладеного з ними договору;
— здійснюють контроль за веденням обліку складових технологій у складі майна науко­во-виробничих об'єднань, підприємств, установ і організацій, яким передані права на їх ви­користання, у тому числі нематеріальних активів, які є такими об'єктами;
— виконують інші функції, встановлені законодавством, у межах своєї компетенції.
В) Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів вико­навчої влади, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у сфері трансферу технологій (ст. 8), які у межах своєї компетенції:
— розробляють проекти регіональних та місцевих програм технологічного переоснащен­ня підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад,та подають їх на затвердження Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним ы районним радам;
— створюють сприятливі умови для розробки та використання відповідних технологій;
— сприяють створенню регіональних баз даних про технології та їх складові, забезпечу­ють розповсюдження інформації про технологічні потреби регіону;
— беруть участь у міжнародному технологічному співробітництві, сприяють залученню іноземних інвестицій для технологічного переоснащення підприємств регіону;'
— у межах передбачених коштів відповідного бюджету фінансують дослідження та роз­робки з розв'язання проблем технологічного переоснащення підприємств регіону;
засоби державного регулювання:
1) державна експертиза технологій (див. коментар до ст. 330);
2) державна реєстрація договору про трансфер технологій (ст. 13): за результатами дер­жавної експертизи технологій або технологій і обладнання приймається рішення про дер­жавну реєстрацію договорів про їх трансфер або про відмову в реєстрації (може бути оскар­жено в суді); рішення про реєстрацію є підставою для занесення договорів про трансфер технологій до державного реєстру, що ведеться уповноваженим органом у порядку, визначе­ному КМУ;
3) патентно-кон'юнктурні дослідження у сфері трансферу технологій (ст. 14), які прово­дяться (відповідно до державних стандартів і затверджених уповноваженим органом мето­дик) при розробленні науково-технічних прогнозів розвитку технологій та їх складових, при їх створенні, визначенні доцільності набуття і/або передачі прав на них, при підготовці де виробництва продукції з їх застосуванням;
4) Державна акредитація фізичних та юридичних осіб на право здійснення посередниць­кої діяльності у сфері трансферу технологій (ст. 15): фізичні особи для здійснення на постій­ній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (тех­нологічні брокери) та юридичні особи, установчим документом яких передбачено таку діяльність та до штатного розпису яких входить щонайменше один технологічний брокер, повинні пройти відповідну державну акредитацію і отримати свідоцтво про акредитацію від­повідно до Порядку проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на праве провадження посередницької діяльності у сфері трансферу технологій, затвердженого по­становою КМУ від 26 червня 2007 р. № 861.
2. Правове забезпечення інноваційної діяльності (як один з принципів державної іннова­ційної політики та напрямів державного регулювання) передбачає встановлення чітких пра­вил її здійснення для суб'єктів та інших учасників такої діяльності, включаючи пов'язані а цим права та обов'язки. Для забезпечення ефективності нормативно-правового регулювання держава у встановленому порядку здійснює контроль за інноваційною діяльністю (щодо й відповідності вимогам законодавства та державним інноваційним програмам).
Зазвичай обсяг прав та обов'язків учасників інноваційної діяльності не залежить від їх гро­мадянства (резиденти чи нерезиденти). Проте з метою захисту національних (загальнодер­жавних) інтересів законом можуть бути передбачені галузі або об'єкти інноваційної діяльно­сті, в яких обмежується чи забороняється використання іноземних інвестицій (наприклад, це стосується військово-промислового комплексу, а саме тих його підприємств, які здійснюють діяльність, що становить монополію держави та/або містить державну таємницю). В окремих випадках можуть встановлюватися й інші обмеження для іноземних інвесторів (так, відповід­но до ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у відповідь на дискримі­наційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань щодо українських суб'єктів господарювання Україна може застосувати адекватні заходи (зокрема обмеження) стосовно суб'єктів господарювання цих країн (союзів, угруповань).