Державне комерційне підприємство

Стаття 74. Державне комерційне підприємство
1. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими закона­ми, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
(Частина перша статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом Ns 2664-IVsc76.06.2005;
2.Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві гос­подарського відання.
3.Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповнова­женим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державногокомерційного підприємства встановлюється законом.
4.У разі якщо вартість активів державного комерційного підприємства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду.
5.Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, перед­бачених цим Кодексом та іншими законами.
6. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визначено судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.
7.Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.
1. Державне комерційне підприємство як суб'єкт господарювання має більшу свободу у здійсненні господарської діяльності, ніж казенне підприємство. Від діяльності державнихкомерційних підприємств держава отримує не лише позитивний соціальний ефект, а й прибуток. Останній дістає вияв не тільки у формі сплати податків та інших обов'язкових платежів нарівні з іншими суб'єктами господарювання, а й у відрахуваннях певних коштів державі як власнику.
Державні комерційні підприємства діють у конкурентному середовищі, провадять діяльність на внутрішньому ринку України та за її межами.
Кожне державне комерційне підприємство має статут, в якому зазначені основні напрями його діяльності, майнові засади, повноваження органів управління.
2.Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується й поряджається державним майном у межах повноважень, закріплених у статуті.
Створюючи державне комерційне підприємство, держава певною мірою «ризикує» частиною свого майна, яке може бути вилучено у такого підприємства в рахунок погашення боргів або при здійсненні процедури банкрутства.
3.Кожне державне комерційне підприємство має статутний фонд, розмір якого зазначається у статуті. Цей фонд може формуватися за рахунок грошових коштів, а також шляхом передачі до нього матеріальних ресурсів і нематеріальних активів.
Розмір статутного фонду обов'язково вказується у розпорядчому акті, яким затверджується статут підприємства. Цей розмір не може бути меншим за встановлений законодавством мінімум.
4.Зменшення розміру статутного фонду відповідно до фактичної наявності у державного комерційного підприємства активів спрямоване на захист інтересів суб'єктів господарювання, що знаходяться з державним підприємством у договірних відносинах або планують у них вступити.
5. Підприємство самостійно здійснює підприємницьку діяльність відповідно до принципів, викладених у ст. 44 ГК, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності. Держава та її органи такої відповідальності за обов'язками підприємства не несуть
6. Підприємство зобов'язане виконувати рішення, прийняті державними органами, органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції (наприклад, під час стихійного лиха — для усунення його наслідків тощо). Однак трапляються випадки, коли прийняті органами влади рішення не відповідають законодавству. У зв'язку з цим суб'єкти господарювання мають право звернутися до судових органів, які в межах своєї компетенції можуть визнати рішення недійсними або неконституційними. Збитки, заподіяні подібними рішеннями, під­лягають відшкодуванню добровільно або за рішенням суду.
7. Частина 7 передбачає можливість перетворення державного комерційного підприєм­ства на державне акціонерне товариство (докладніше див. коментар до гл. 9).