Державна експертиза інноваційних проектів

Стаття 330. Державна експертиза інноваційних проектів
1. Інноваційні проекти, що інвестуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, а також проекти, замовниками яких є органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній експертизі відповідно до законодавства. Інноваційні проекти, що інвестуються за рахунок інших джерел, підлягають обов'язковій державній експертизі з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог.
2. у разі необхідності експертиза окремих інноваційних проектів, що мають важливе народногосподарське значення, може здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України.
1. З метою захисту публічних інтересів коментованою статтею встановлюється обов'язковість державної експертизи інноваційних проектів з низки питань, обсяг яких залежить від джерел фінансування, ступеня суспільної ваги проекту, особи замовника. Так, інноваційні проекти, що інвестуються за рахунок бюджетних коштів (будь-якого рівня), а також проекти, замовниками яких є органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній експертизі у повному обсязі, на відміну від інноваційних проек­тів, що інвестуються за рахунок інших джерел (обов'язкова державна експертиза таких проектів здійснюється лише з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог).
Закон «Про інноваційну діяльність» встановлює дещо інші положення щодо експертизи інноваційних проектів. Відповідно до його ст. 12 інноваційний проект набуває відповідного режиму (в тому числі і право на фінансову підтримку) лише за умови державної реєстрації, яка здійснюється за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності відповідно до Порядку дер­жавної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів,затвердженого постановою КМУ від 17 вересня 2003 р. № 1474. Необхідною умовою такої реєстрації є кваліфікування інноваційного проекту на підставі результатів його експер­тизи (ст. 13), що проводиться відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».
Для кваліфікування інноваційних проектів Міністерство освіти та науки України (МОН) організує проведення експертизи прийнятих до розгляду інноваційних проектів (виконується за рахунок коштів суб'єктів інноваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстрацію, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»). Проекти, визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться МОН України до Державного реєстру інноваційних проектів, інформація про це публікується в офіційному бюлетені МОН України, а суб'єкту інноваційної діяльності видається свідоцтво про держав-згу реєстрацію інноваційного проекту (є чинним протягом трьох років від дати його видачі).
Положення щодо державної експертизи містяться також у ст. 12 Закону «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», яка:
— встановлює випадки проведення такої експертизи (проводиться стосовно технологій або технологій і обладнання, що використовується для їх застосування, для яких суб'єктами трансферу технологій передбачається отримання субсидій, визначених законом, а також стосовно технологій або технологій і обладнання, які плануються для використання в Україні за рахунок державних коштів, якщо сума їх закупівлі дорівнює або перевищує розмір суми, ви­значеної для відповідних процедур закупівель Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»;
— визначає мету проведення державної експертизи (визначення економічної доцільності та корисності для держави і суспільства впровадження технологій та обладнання з ураху­ванням можливих екологічних і соціально-економічних наслідків від їх застосування);
— встановлює вимоги до проведення державної експертизи технологій, якою мають бути визначені їх відповідність:
а) загальним вимогам (технічний рівень і новизна технологій та обладнання; орієнтовна ціна технологій та обладнання чи розмір плати за їх використання; конкурентоспроможність технологій та продукції, яка буде виготовлена із застосуванням цих технологій; патентна чистота технологій, їх складових; відповідність технологій нормам техногенної та екологіч­ної безпеки, технічного регулювання, міжнародним і національним стандартам);
б) спеціальним вимогам, що встановлюються щодо обладнання, яке передбачається пере­дати для використання на території України: спрямованість на виробництво нової продукції або на вдосконалення якості існуючої; забезпечення технологічності виробництва продукції, зниження його витратності, енерго- та матеріаломісткості; забезпечення використання місцевих матеріальних та людських ресурсів; відсутність в Україні таких технологій вітчизня­ного походження;
— визначає правові наслідки проведення державної експертизи технологій та їх складо­вих, і визнання на підставі цього проектів, спрямованих на їх використання, інноваційними: занесення таких проектів до Державного реєстру інноваційних проектів та їх реалізація від­повідно до законів України «Про інноваційну діяльність» і «Про пріоритетні напрями інно­ваційної діяльності в Україні».
2. З огляду на особливу важливість для держави, її економіки окремих інноваційних про­ектів їх експертиза може здійснюватися за рішенням КМУ. Це стосується інноваційних про­ектів з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності — науково, економічно і соціально об­грунтованих та законодавчо визначених, спрямованих на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній, конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.
З метою концентрації ресурсів держави на таких напрямах Законом «Про пріоритетні на­прями інноваційної діяльності в Україні» передбачено механізми реалізації пріоритетних на­прямів інноваційної діяльності залежно від їх видів — стратегічні (розраховані на тривалу перспективу — не менше десяти років — найважливіші напрями інноваційної діяльності що­до забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу) і середньо-строкові (розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох—п'яти років напрями інно­ваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспромож­ністю на внутрішньому та/або зовнішньому ринках).