Державні та комунальні ціни

Стаття 191. Державні та комунальні ціни
1. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
2. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання — природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг)зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
3.Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України.
4.Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.
5. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих дер­жавних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надба­вок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
6. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються: а) на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динамік] цін; б) на продукцію та послуги, які мають суттєве соціальне значення для населення.
Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує КМУ (див., наприклад, поста­нову КМУ «Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 20С т 2007 маркетинговий рік» від 10 червня 2006 p.).
У державних цінах має враховуватися середньогалузева собівартість продукції, крім тоговони повинні забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку поширю­ються. Якщо цей рівень не забезпечується державними цінами, то держава повинна підтримувати його дотацією за умови, що продукція суб'єкта господарювання є суспільно необхідною.
Постановою КМУ «Про ціноутворення в умовах реформування економіки» від 21 жовтня 1994 р. намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і тарифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучними монополіями.
2.Ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, є предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно із Зако­ном України «Про природні монополії». Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону при ре­гулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій враховуються:
витрати, які згідно із законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу;
податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів і державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвести­ціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів;
очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки.
Переліки видів продукції (послуг) суб'єктів господарювання — природних монополістів затверджуються КМУ.
Порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, якінеможливо було б встановити за значної конкуренції на ринку, або, застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, визначається Положенням про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженим постановою KMУвід 22 лютого 1995 р.
3.Згідно з ч. З коментованої статті державні ціни встановлюються на імпортні товара, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Придбання товарів за рахунок коштів державного бюджету здійснюється відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р. та інших актів законодавства, яким застосування державної ціни не передбачено. Натомість одним із критеріїв оцінки тен­дерних пропозицій з метою визначення переможця торгів визначено ціну (найнижчу ціну разом з іншими критеріями оцінки), запропоновану учасниками торгів.
4. Частина 4 під комунальними цінами розуміє ціни на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Встановлення таких цін може передбачатися законом, проте вже сьогодні відповідно до п. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» останні регулюють ціни й тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначають і встановлюють норми їх споживання, здійснюють контроль за їх додержанням.
Повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг затверджені постановою КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 5 грудня 1996 р.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють):
торговельні (постачальницько-збутові) надбавки, нормативи рентабельності на паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, дрова, торф'яні брикети, газ скраплений), що відпускаються населенню для побутових потреб;
граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування;
розмір плати за послуги, які надаються медичними витверезниками при органах внутрішніх справ громадянам у нетверезому стані;
тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я;
граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню і які реалізуються населенню через аптечну мережу, — на рівні не вище 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладамиохорони здоров'я за бюджетні кошти, — на рівні не вище 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок;
тарифи на інвентаризацію нерухомого майна, на оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав;
граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками, з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;
граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці,ковбаси варені, молоко, сир, масло тваринне та олію;
тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режиміруху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні;
граничні торговельні надбавки на рівні не вище 10 відсотків конкурсної ціни на м'ясо, реалізоване з державного резерву відповідно до постанови КМУ «Про порядок реалізації м'яса державного резерву» від 9 квітня 2005 р.
Обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи Львівської і Криворізької міських рад регулюють (встановлюють) тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті — метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює у звичайному режимі руху).
За погодженням з обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями тарифи на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у приміському сполученні затверджуються управліннями залізниць.
5. Частина 5 коментованої статті встановлює методи державного регулювання цін, яке здійснюється шляхом встановлення: а) фіксованих державних та комунальних цін; б) граничних рівнів цін; в) граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород (див . наприклад, постанову КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 16 листопада 2001 р. № 1499); г) граничних нормативів рентабельності;д) обов'язкового декларування зміни цін.
Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
6. При встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання при­бутку суб'єктами підприємництва, органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду­вання зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону. Ця норма встановле­на ч. 6 ст. 191 ГК з урахуванням того, що метою підприємницької діяльності є одержаннняприбутку.
Надання дотацій є одним з основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання (ч. 2 ст. 12 ГК) і, водночас, засобом державної підтримки суб'єктів господарювання, підстави і засоби застосування якого визначаються законом (ст. 16 ГК