Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань

Стаття 200. Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань
1.Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зо­бов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
2.Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
3.Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
4. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
І. Банківська гарантія є засобом забезпечення виконання господарського зобов'язання і водночас окремим договірним зобов'язанням (як правило, на платній основі) між гарантом і зобов'язаною стороною основного зобов'язання, щодо якого воно виступає як додаткове. Гарантійне зобов'язання підпорядковується нормам ГК та інших законів щодо господарськихдоговорів з урахуванням особливостей першого, однією з яких є те, що воно підлягає виконанню на користь третьої особи — управненої сторони основного зобов'язання (ст. 636
2. Надання гарантій є одним із видів фінансових послуг і здійснюється відповідно до ЗаконуУкраїни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. Гарантами можуть виступати фінансові установи, які відповідно до закону надають цю послугу і внесені до відповідного реєстру в установленому порядку (банки, кредитні спілки, страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії тощо). Незалежно від того, яка саме фінансова установа надала гарантію, остання згідно з ч. 1 коментованої статті має назву банківської гарантії.
3. Якщо зобов'язана сторона не виконає свої обов'язки за основним зобов'язанням, вказані у письмовому підтвердженні (гарантійному листі), або настануть інші умови, передбачені в останньому, управнена сторона вправі звернутися до гаранта з письмовою вимогою про виконання зобов'язання за банківською гарантією відповідно до порядку, встановленому ГПК щодопред'явлення претензій. При цьому гарант має право висунути управненій стороні зустрічні вимоги, але лише ті, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона за основним зобов'язанням, у разі наявності заперечень щодо вимог управненої сторони може висунути ці заперечення гаранту, але тільки за умови, що її договір з гарантом містить зобов'язання останнього внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
4. До відносин банківської гарантії у частині, не врегульованій ГК, застосовуються відповідні положення ЦК, зокрема § 4 гл. 49 (див. також п. 5 коментарю до ст. 175).