АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВИМ ЦИВІЛЬНИМ ПРОЦЕСУАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВИМ ЦИВІЛЬНИМ ПРОЦЕСУАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Набрав чинності прийнятий 21 чсрвня 2001 р. Верховною Радою України Закон "Про внссення змін до Цивільного процесуального кодексу України". Законом вирішено першочергові завдання цнвіль ного судочннства і внесено до нього принцнпові иовації, зумовлені вимогами Конституції нашої держави та практичними проблемами здійснення правосуддя в цивільннх справах.

Конституцією Українн (ст. 129) до основних засад судочинства відиесено забезпсчення апеляційного та касаційиого оскаржень рі шення суду, крім випадків, установлених законом. Реалізація цього КОНСТІІТуційного положення знайшла втілення в новій редакції гл. 40 і 41 ЦПК, якими врегульовані питання апеляційного та касаційного оскаржень судових рішеиь.

Апеляція (лат. appellatio - звернення, скарга) - основний спосіб оскарження судових рішеиь, які не набули чинності в суді вищої інстанції (апеляційному суді).

Касація (лат. cassatio -- скасування, знищення) - спосіб оскарження судових рішень, що набули чинності, на підставі неправиль ного застосування судом норм матеріального права чи порушеиня ним норм процесуального права.

1. ПОНЯТЯ ТА ЗАВДАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Аналіз змісту норм гл. 40 "Апеляційне оскаржеиня" дає мож ливість визначити найхарактерніші особливості інституту апеляції: апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, яке не набрало чинності; справа за апеляційною скаргою чи апепяційним Поданням прокурора надсилається на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду); подання апеляції зумовлене неправильним зас тосуванням судом першої інстанції норм матеріального права чи по рушенням норм процесуального права; апеляційний СУД, розглядаючи справу, вирішує як пнтання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторону справи в тому ж обсязі, що й суд першої інстанції; розгляд справи в апеляційному суді здійснюється з дотриманням основних засад судочинства.

Завдання апеляційного провадження визначені у ст. 301 ЦПК шляхом установлення меж дій суду ЩОДО перевірки судових рішень. Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд перевіряє за конність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, але лише в тих випадках, коли визнає, ЩО суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті, або коли неможливість Їх подання раніше зумовлена поважними причи нами.

Згідно зі ст. 290 ЦПК право оскаржити в апеляційному ПОРЯДКУ рішення суду першої інстанції мають сторони та інші особи, які бе руть участь у справі. Чи означає це, що право надавати нові докази мають лише особи, які оскаржують рішення, а інші особи, котрі бра ли участь у справі й не оскаржили рішення, а подали заперечення на апеляцію та наведені в ній нові докази, позбавлені такого права? Прямої відповіді на це запитання в кодексі немає. Разом з тим, ви ходячи з розуміння засади змагальності, на якій грунтується про цедура розгляду цивільних справ, та закріпленого у ст. 296 ЦПК права осіб, котрі беруть участь у справі, давати пояснення та запе речення на апеляційну скаргу, можна дійти висновку, що в тих випадках, коли особа, яка подала апеляціїну скаргу, посилається на нові докази та надає їх для дослідження суду апеляційної інстанції, інші особн також можуть надавати нові Доказн, котрі. на їхню дум ку, підтверджують висновки суду першої інстанції та спростовують ті докази, що надійшли з апеляційною скаргою. відповідає конституційній засаді судочннства - рівності всіх учас ників судового процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції). Це означає, що обидві сторони повинні мати рівні процесуальні права. Інакше зазначена конституційна засада буде порушена: в особн. яка подала апеляційну скаргу, буде більше процесуальних прав, ніж в інших осіб. які беруть участь у справі.З метою забезпечення змагального процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні у ннх докази, і недо пущення зловживання стороною своїми правами шляхом "притри мування" доказів, що веде до порушення прав іншої сторонн, зако ном установлено певні умови, лише за наявності яких можливе на дання суду апеляційної інстанції нових доказів особою, котра подала апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 293 ЦПК посилання особи, яка подала апеляційну скаргу чи подання, на нові докази, котрі не були надані судові пер шої інстанції, допускається лише у разі, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у Їх прийнятті або неможливість Їх подан ня раніше зумовлена поважними причинами. Таким чином, суд апе ляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в Їх прийнятті визнана необгрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, по винен бути викладений в ухвалі суду.

Розглянемо ситуації, в яких за законом є можливим прийняття апеляційною інстанцією для дослідження нових доказів.

Перший випадок пов'язаний із порушенням вимог закону Про дослідженні доказів судом першої інстанції, коли вони були надані цьому суду, проте він незаконно відмовив у їх прийнятті (вважав, що докази є недопустимими, наприклад, відмовив у дослідженні угоди, укладеної у простій письмовій формі, помилково дійшовши виснов ку, що обставини, на підтвердження яких сторона просила й дослі дити. можуть бути підтверджені лише нотаріально посвідченою уго дою; вважав, що докази є неналежними, наприклад, відмовив у їх дослідженні, помилково дійшовшм висновку, що обставини. для підтвердження яких сторона просила їх дослідити, не мають значен ня для справи тощо). Вирішення питання про право суду апеляцій ної інстанції досліджувати нові доказн зумовлене суб'єктивннми факторами - тлумаченням і застосуванням норм матеріального та проц суального права, на основі яких робиться висновок про на явність чи відсутність порушень закону при дослідженні доказів су дом першої інстанції.

Прийняття апеляційною інстанцією нового доказу може бути та кож зумовлене поважністю причин, з яких доказ не міг бути нада ний суду першої інстанції (наприклад, якщо сторона своєчасно вжила заходів до розшуку в архівних установах документів.Як уже зазначалося, розгляд справи судом апеляційної інстанції та перевірка законності й обгрунтованості рішення суду першої інстанції обмежені лише доказами апеляційної скарги та позовними вимогами, заявленими в суді першої інстанції.

Детальніше зміст апеляційного провадження буде розкрито в на СТУПНИХ розділах. Особливе значення має право на апеляційне оскар ження СУДОВИХ рішень, порядок подачі апеляційної скарги чи апеля ційного подання прокурора, порядок розгляду справ у суді апеля ційної інстанції, повноваження суду апеляційної інстанції, підстави для скасування судових рішень, рішення суду апеляційної інстанції, апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції.