Апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції

 Апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції

Нормами цивільного процесуального права передбачено можливість самостійного оскарження в апеляційному порядку не лише рішень, а й ухвал, прийнятих судами першої інстанції. Суд першої інстанції приймає ухвали, як правило, у процесуальних питаннях, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах. Проте незалежно від рішення оскарженню в апеляційному порядку підлягає не кожна ухвала.
Згідно зі ст. 291 ЦПК ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені окремо від рішення суду сторонами та іншими особами, якщо вони брали участь у справі, у двох випадках: коли прийняті ухвали перешкоджають подальшому провадженню справи (п. І ст. 291); коли це передбачено законом (п. 2 ст. 291).
Серед ухвал, які приймаються судом першої інстанції, є й такі, котрі безпосередньо не впливають на правильність вирішення справи и оскарження яких до прийняття рішення не є необхідним. Наприклад, ухвала про відмову у наданні того чи іншого письмового доказу не може бути оскаржена до прийняття рішення, оскільки може виявитися, що він не стосується справи і без нього суд мав достатньо доказів для прийняття законного й обгрунтованого рішення. Такі ухвали не можуть оскаржуватись окремо від рішення.
Якщо ж сторона або третя особа, котра просила надати письмовий доказ, вважатиме прийняте рішення неправильним, вона може, відповідно до ч. 2 ст. 291 ЦПК, в апеляційній скарзі вказати на необгрунтовану відмову у наданні цього доказу як на одну з підстав прийняття необгрунтованого рішення.
Не підлягають оскарженню окремо від рішення й такі ухвали, котрі не перешкоджають подальшому рухові справи (наприклад, ухвала про прийняття заяви до провадження суду, про підготовку справи до судового розгляду, про призначення справи до розгляду, про відкладення розгляду справи тощо). Якщо сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, вважають такі ухвали неправильними, вони можуть включити свої заперечення проти них в апеляційну скаргу.
Суб'єктами оскарження ухвал суду першої інстанції є сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи. У випадках, передбачених законом, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана й іншими учасниками процесу, а також особами, які не є ними. Зокрема, таким правом наділені: свідок, оштрафований або притягнутий судом до кримінальної відповідальності на підставі ст. 44 ЦПК; експерт, оштрафований або притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 58 ЦПК; особа, оштрафована судом на підставі ст. 153 ЦПК; перекладач, притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 167 ЦПК; службові особи, оштрафовані судом відповідно до ст. 48 та 53 ЦПК.
Подача та розгляд апеляційних скарг (апеляційних подань прокурора) на ухвали суду першої інстанції здійснюються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг (подань) на рішення суду першої інстанції. Разом з тим існують і певні особливості, зумовлені специфікою їх оскарження: апеляційні скарги та апеляційні подання прокурора державним митом не сплачуються; в окремих випадках строк для подачі скарги обчислюється не з моменту прийняття ухвали, а з того дня, коли зацікавлена особа ознайомилася з її змістом.
Апеляційна інстанція, розглянувши апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора, має право: відхилити скаргу; скасувати ухвалу й передати питання на розгляд суду першої інстанції; змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті.
Рішення апеляційної інстанції за апеляційними скаргами (поданнями), поданими на ухвали суду першої інстанції, набирають чинності одразу після їх прийняття.